ВЕТЕРИНАРНА ДЕЗІНФЕКЦІЯ, ДЕЗОДОРАЦІЯ, ДЕЗІНСЕКЦІЯ, ДЕЗІНВАЗІЯ, ДЕРАТИЗАЦІЯ

---

Розділ І. ВЕТЕРИНАРНА ДЕЗІНФЕКЦІЯ

1. Загальні положення

1.1. Дана інструкція визначає порядок проведення дезінфекції на об'єктах державного ветеринарного нагляду, тобто на тваринницьких фермах, комплексах, що утримують тварин (птахів), незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості, а також в особистих підсобних господарствах громадян.

1.2. У системі ветеринарно-санітарних заходів, що забезпечують благополуччя тваринництва щодо заразних хвороб, підвищення продуктивності тварин (птахів) і санітарної якості продуктів, сировини і кормів тваринного походження, дезінфекція займає одне з важливих місць. Основне призначення цих заходів – розірвати епізоотичний ланцюг шляхом впливу на його найважливішу ланку – фактори передачі збудника хвороби від джерел інфекції до сприйнятливого організму.

1.3. Дезінфекцію включають у план протиепізоотичних заходів, який створюють на кожній фермі, комплексі, районі, області, країні.

1.4. План передбачає терміни проведення, методи і режими дезінфекції виробничих і допоміжних приміщень, спецодягу і взуття, транспортних засобів, території та інших об'єктів обробки, розрахунок кількості дезінфікуючих засобів, мийно-дезінфекційної техніки і людських ресурсів з урахуванням обсягу робіт, розташування об'єктів обробки, технології виробництва, епізоотичної ситуації й інших особливостей господарства.

1.5. Відповідальним за матеріальне забезпечення проведення дезінфекції є керівник суб’єкта господарювання, а за терміни і якість проведення – головний лікар ветеринарної медицини. В межах району (області, країни) за забезпечення і проведення названих робіт відповідальність несе головний лікар ветеринарної медицини району, області, Державний департамент ветеринарної медицини.

1.6. Для дезінфекції використовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів на основі глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов.

1.7. Застосування дезінфікуючих засобів здійснюють відповідно до затвердженої Державним департаментом ветеринарної медицини настанови.

1.8. При проведенні робіт з дезінфекції необхідно дотримуватись правил особистої і протипожежної безпеки, вимог безпеки при роботі з дезінфекційною технікою та безпеки довкілля передбачених чинними нормативно-правовими актами.

1.9. Про здійснену дезінфекцію складають акт у двох примірниках (додаток 2).

2. Призначення дезінфекції та підготовка до її проведення

2.1. Поняття дезінфекції включає знищення на об'єктах середовища чи видалення з них патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів та їх продуктів життєдіяльності.

2.2. Об'єкти дезінфекції у тваринництві – територія ферм, усі тваринницькі допоміжні і побутові приміщення, які знаходяться на її території, інші споруди і наявне в них устаткування, транспортні засоби, які використовують для перевезення тварин, кормів, сировини і продуктів тваринного походження, інвентар і предмети догляду за тваринами, одяг і взуття обслуговуючого персоналу, гній та інші об'єкти, з якими так чи інакше можуть контактувати тварини або обслуговуючий персонал і які можуть бути фактором передачі збудників хвороб від хворих тварин чи бактеріоносіїв до здорових, а в деяких випадках становити безпеку для людини.

2.3. За призначенням дезінфекцію поділяють на профілактичну і вимушену.

2.3.1. Профілактичну дезінфекцію проводять у благополучних щодо інфекційних хвороб тварин (птахів) суб’єктах господарювання з метою запобігання занесенню і поширенню патогенних мікроорганізмів, а також нагромадженню у тваринницьких приміщеннях і на інших об'єктах умовно-патогенної мікрофлори.

2.3.2. Вимушену дезінфекцію (поточну і заключну) проводять у господарствах, неблагополучних щодо інфекційних хвороб тварин (птахів) з метою локалізації первинного вогнища інфекції, запобігання нагромадженню патогенних мікроорганізмів у довкіллі та їх поширення у господарстві й за його межами.

2.3.3. Поточну дезінфекцію проводять періодично впродовж усього часу оздоровлення суб’єкта господарювання з метою зниження рівня контамінації об'єктів довкілля патогенними мікроорганізмами і зменшення небезпеки перезараження тварин та поширення хвороби за його межами. Періодичність проведення поточної дезінфекції і перелік об'єктів, що підлягають знезараженню, встановлюють з урахуванням характеру збудника хвороби, епізоотичної ситуації щодо даної хвороби, специфіки технології виробництва, природно-кліматичних умов та інших особливостей неблагополучного пункту чи зони його розташування, а також вимог чинних інструкцій щодо профілактики або ліквідації тієї чи іншої хвороби.

2.3.4. Заключну дезінфекцію проводять в оздоровленому комплексі чи фермі після припинення виділення хворих тварин і здійснення заходів, які гарантують ліквідацію джерела збудника інфекційної хвороби. Мета заключної дезінфекції – повне знищення збудників інфекційних хвороб на об'єктах довкілля.

2.4. Дезінфекція складається з двох послідовних операцій: ретельного механічного очищення і власне дезінфекції.

2.4.1. Ретельне механічне очищення – це такий ступінь очищення, при якому чітко видно характер поверхні і колір її матеріалу та візуально не виявляються великі грудочки гною, корму чи інших механічних забруднень навіть у важкодоступних місцях.

2.4.2. У залежності від характеру, ступеня, виду забруднення і мети дезінфекції механічне очищення проводять без попереднього зволоження поверхонь забруднених ділянок розчинами миючих чи дезінфікуючих засобів (сухе очищення) чи після нього (вологе очищення).

2.4.3. При підготовці до дезінфекції сухому очищенню піддають незначно забруднені поверхні, а також ті, що не підлягають зволоженню об'єкти (електроустановки, освітлювальні прилади, деякі види устаткування і т.п.). В обґрунтованих випадках поверхні, що очищаються, протирають водою чи розчином дезінфікуючих засобів.

2.4.4. Очищення з попереднім зволоженням проводять при підготовці до дезінфекції значно забруднених поверхонь, якщо за допомогою сухого очищення не вдається досягти потрібного ступеня їхньої чистоти, а також у всіх випадках вимушеної дезінфекції для запобігання розсіювання патогенних мікроорганізмів з пилом і зниження небезпеки зараження людей, що виконують дану роботу.

2.4.5. Заключний етап вологого очищення – санітарне миття, воно сприяє повному видаленню всіх забруднень з поверхонь, що підлягають дезінфекції. При локальній дезінфекції окремих станків, де знаходилися хворі тварини, місць абортів чи падежів тварин і в інших обґрунтованих необхідністю випадках, щоб уникнути розсіювання збудника хвороби санітарне миття не проводять. Гній, виділення від тварин, залишки корму, сміття, верхній шар ґрунту (за потреби) після їхнього зволоження дезінфікуючим розчином збирають в окрему водонепроникну тару і відправляють на знищення чи знезараження в залежності від характеру хвороби.

2.4.6. Перед початком робіт з очищення і дезінфекції у більшості випадків звільняють приміщення чи його частину від тварин (птахів), виносять з нього чи закривають поліетиленовою плівкою обладнання, що псується під дією води і дезінфікуючих розчинів (ультрафіолетові випромінювачі, датчики, пускачі і т.п.), зволожують (за необхідності) поверхні дезінфікуючим розчином, після чого за допомогою шкребка і струменя води забирають основну масу гною, залишки корму й інші забруднення (попереднє очищення).

2.4.7. Після попереднього очищення і стікання води найбільш забруднені місця (підлога, щілинні ґрати, годівниці, нижня частина стін, що обгороджують конструкції станків, міжстанкові перегородки) зрошують одноразово гарячим (не нижче 70°С) 2 %-вим розчином натрію гідроксиду (натру їдкого) чи дворазово з інтервалом 30 хв. гарячим 5 %-вим розчином кальцинованої соди та іншими дезінфікуючими засобами, зареєстрованими в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їхнього використання. Витрата розчинів на кожне зрошення складає 0,2-0,3 л на 1 м² сумарної площі зрошуваних поверхонь. Через 25 - 30 хв., не допускаючи висихання, остаточно очищають і миють приміщення струменем теплої (30 - 35ºС) води під тиском. Якщо неможливо провести таку обробку всіх приміщень не є можливим (щитові, ветеринарно-діагностична лабораторія, лабораторія пункту штучного осіменіння, ветеринарно-санітарний пропускник тощо), то розчинами миючо-дезінфікуючих засобів зрошують тільки підлогу, а забруднені ділянки стін та інші поверхні протирають щітками чи ганчірками, змоченими в цих розчинах.

2.4.8. Після остаточного очищення за необхідності ремонтують приміщення й устаткування, що знаходиться в ньому. При цьому вибоїни, тріщини й інші пошкодження в стінах, підлогах і перегородках зашпаровують відповідними матеріалами. Пошкоджену дерев'яну підлогу замінюють на нову. Верхній шар землі (піску, глини) під знятою дерев'яною підлогою видаляють, а замість нього насипають свіжий на глибину проникнення сечі.

2.4.9. Після завершення механічного очищення, ремонту приміщень і технологічного устаткування, підлогу повторно миють водою, звільняють від води годівниці, поїлки, канали гноєвидалення, споруди провітрюють і просушують для видалення з поверхонь надлишкової вологи.

2.5. Приміщення, устаткування, інвентар та інші об'єкти обробляють розчинами хімічних дезінфікуючих засобів шляхом рівномірного зрошування поверхонь до повного їх змочування. Для дезінфекції закритих приміщень застосовують також аерозолі, одержані з розчинів дезінфікуючих засобів. Окремі об'єкти знезаражують за допомогою інших фізичних та хімічних методів дезінфекції.

2.6. У залежності від характеру об'єкта, ступеня його очищення і мети дезінфекції для одноразового зрошування розчини дезінфікуючих засобів готують з розрахунку 0,3-0,5 л/м² сумарної площі об'єкта.

2.7. При визначенні сумарної площі враховують площу підлоги, стін, стелі, перегородок, зовнішньої і внутрішньої поверхонь всіх частин устаткування тваринницьких приміщень чи інших об'єктів, що підлягають зволоженню дезінфікуючими розчинами.

2.8. Поверхні приміщень зрошують дезінфікуючими розчинами у наступному порядку: спочатку, починаючи з ближнього від входу кінця приміщення, рівномірно зволожують підлогу у станках, міжстанкові перегородки, устаткування, стіни, а потім стелю і підлогу в проході. Одночасно дезінфікують предмети догляду за тваринами та інвентар, який знаходиться у даному приміщенні. При застосуванні для дезінфекції суспензії свіжегашеного вапна (методом біління) спочатку обробляють стіни, міжстанкові перегородки, стелю та інші об'єкти, а потім зрошують іншим дезінфікуючим розчином решту ділянок (підлогу, годівниці тощо) приміщення й устаткування.

2.9. Після нанесення дезінфікуючих розчинів приміщення закривають на 3 год. Якщо є можливість, то експозицію збільшують до 6 - 12 год. При виборі експозиції необхідно враховувати також корозійну дію дезінфектанту на об’єкти довкілля.

2.10. Після закінчення дезінфекції приміщення провітрюють, звільняють від залишків препарату поїлки, годівниці, канали гноєвидалення. Доступні для тварин ділянки приміщення і устаткування змивають водою. Приміщення провітрюють до повного видалення запаху препарату. Винесене перед дезінфекцією обладнання протирають розчином дезінфікуючого засобу, а через 1 год. повторно протирають водою. Після цього його встановлюють у приміщенні.

2.11. Концентрацію робочих розчинів дезінфікуючих засобів визначають, враховуючи мету дезінфекції (профілактична чи вимушена) і тип збудника хвороби і беруть до уваги дані настанов та рекомендацій щодо застосування дезінфікуючих засобів.

2.12. За стійкістю до хімічних дезінфікуючих засобів збудників основних інфекційних хвороб тварин і птахів поділяють на чотири групи: чутливі, нечутливі, чутливі в певній мірі, взагалі нечутливі.

2.12.1. До групи чутливих (перша група) відносять збудників лейкозу, бруцельозу, колібактеріозу, лептоспірозу, лістеріозу, хвороби Ауєски, пастерельозу, сальмонельозу, трихомонозу, кампілобактеріозу, трипаносомозу, токсоплазмозу, інфекційного ринотрахеїту, парагрипу і вірусної діареї великої рогатої худоби, контагіозної ектими, інфекційної агалактії і контагіозної плевропневмонії овець і кіз, набрякової хвороби, інфекційного атрофічного риніту, дизентерії, трансмісивного гастроентериту, балантидіозу, гемофільозної плевропневмонії і бешихи свиней, ринопневмонії коней, пуллорозу-тифу, мікоплазмозу птахів, міксоматозу кролів, діарейних захворювань молодняка, викликаних умовно-патогенною мікрофлорою (протей, клебсієли, морганели тощо).

2.12.2. До нечутливих (друга група) відносять збудників аденовірусних інфекцій, ящуру, віспи, туляремії, хламідіозу птахів, диплококозу, стафілококозу, стрептококозу, сказу, чуми, некробактеріозу, аспергілльозу, кандидомікозу, трихофітії, мікроспорії, інших мікозів тварин і птахів, рикетсіозів, ентеровірусних інфекцій, грипу сільськогосподарських тварин і птахів, злоякісної катаральної лихоманки, перипневмонії, актиномікозу великої рогатої худоби, інфекційної катаральної лихоманки, копитної гнилі й інфекційного маститу овець, везикулярної хвороби свиней, інфекційної анемії, інфекційного енцефаломієліту, епізоотичного лімфангоїту, сапу і миту коней, гепатиту каченят, вірусного ентериту гусенят, інфекційного бронхіту, ларинготрахеїту, хвороби Марека, хвороби Гамборо, інфекційного енцефаломієліту і ньюкаслської хвороби птахів, вірусного ентериту, алеутської хвороби, псевдомонозу й інфекційного гепатиту м'ясоїдних, вірусної геморагічної хвороби кролів.

За режимами другої групи збудників дезінфекцію проводять також при хворобах, викликаних некласифікованими вірусами.

2.12.3. Чутливі в певній мірі до дії хімічних дезінфікуючих засобів (третя група) – збудники туберкульозу тварин і птахів та паратуберкульозного ентериту великої рогатої худоби.

2.12.4. До взагалі нечутливих (четверта група) відносять збудників сибірки, анаеробної дизентерії ягнят, анаеробної ентеротоксемії поросят, брадзоту, злоякісного набряку, інфекційної ентеротоксемії овець, емкару, інших спорових інфекцій, кокцидіозу. За режимами четвертої групи збудників дезінфекцію проводять при гострих інфекційних хворобах тварин (птахів) нез'ясованої етіології.

2.12.5. При інфекційних хворобах, які рідко трапляються дезінфекцію проводять відповідно до чинних інструкцій щодо боротьби з цими хворобами.

3. Профілактична дезінфекція

3.1. Профілактичну дезінфекцію приміщень для тварин (птахів) здійснюють за планом, складеним з урахуванням особливостей технології виробництва і епізоотичного стану зони розташування господарства. Окрім приміщення знезаражують все обладнання та інвентар, що знаходяться в ньому.

3.2. На фермах і комплексах, благополучних щодо інфекційних хвороб профілактичну дезінфекцію приміщень для утримання дорослих тварин проводять двічі на рік (весною і восени) перед переведенням худоби на зимове стійлове утримання.

3.3. Родильні відділення, телятники, профілакторії, приміщення для відгодівлі великої і дрібної рогатої худоби, тепляки, лікувально-санітарні пункти чи окремі станки в цих приміщеннях знезаражують щоразу після звільнення чи перед постановкою в них інших тварин.

3.4. Зимові приміщення для свиней при літньо-табірному утриманні дезінфікують перед постановкою в них тварин після закінчення табірного періоду, а в наступному – щоразу перед розміщенням у них нового поголів'я (після кожного туру опоросів, кожного циклу дорощування поросят чи відгодівлі свиней).

3.5. При постійній експлуатації приміщень для свиней їх дезінфекцію проводять щоразу під час технологічної перерви. У постійно зайнятих тваринами приміщеннях дезінфікують по черзі усі вільні станки.

3.6. Приміщення для утримання тварин на карантині знезаражують щоразу після закінчення терміну карантинування чергової партії тварин. Під партією варто розуміти групу тварин, які надійшли від одного постачальника і супроводжуються одним ветеринарним свідоцтвом (довідкою).

3.7. У птахівничих господарствах при клітковому і підлоговому утриманні птахів дезінфекцію приміщень здійснюють щоразу перед посадкою нової партії птахів: у пташниках з вигульним утриманням – два рази на рік (навесні і восени), а при утриманні на глибокій підстилці – один раз на рік при її повній зміні. Інкубатор знезаражують перед початком і після закінчення інкубації яєць.

3.8. Приміщення для утримання кролів і хутрових звірів дезінфікують в залежності від їх звільнення в період технологічних перерв.

3.9. Літні будиночки для тварин (птахів) після закінчення періоду їх використання (восени) очищають від забруднення, а дезінфікують навесні перед розміщенням у них тварин (птахів), а також кожного разу при зміні поголів'я.

3.10. Профілактичну дезінфекцію приміщень у місцях періодично діючих тваринницьких виставок проводять перед постановкою в них тварин і після їх звільнення, а в інших пунктах тимчасового скупчення худоби – за вказівкою працівників відповідних служб ветеринарної медицини.

3.11. У благополучних щодо інфекційних хвороб господарствах, розташованих в загрозливій зоні зимові приміщення для розміщення худоби при пасовищному і стійлово-вигульному утриманні дезінфікують два рази на рік (навесні і восени), а інші будівлі і приміщення для тварин – у терміни, зазначені в пп. 3.1-3.10.

3.12. Приміщення кормоцехів дезінфікують не рідше одного разу на місяць (в санітарний день), бункери-змішувачі кормопроводів, інше обладнання для приготування і роздачі корму та їдальні (при годівлі в окремому приміщенні) – один раз на тиждень, а після кожного приготування (роздачі) кормів чи годівлі промивають водою.

3.13. Періодичність дезінфекції приміщень санітарно-забійного пункту (забійних майданчиків) установлюють з урахуванням особливостей їх використання.

3.13.1. У забійній залі дезінфекцію проводять щодня наприкінці зміни і щоразу після забою тварин, при обробленні туш яких виникла підозра на захворювання інфекційними хворобами. Одночасно дезінфікують все обладнання забійної зали (візки, столи для розбирання внутрішніх органів, вішала та ін.).

3.13.2. Приміщення для розтину та утилізації трупів знезаражують щоразу після розтину трупів чи завантаження трупоспалювальної печі (автоклава). Інструмент, використаний для обробітку і ветеринарно-санітарної експертизи туш та патолого-анатомічного розтину, дезінфікують після обробітку (огляду, розтину) кожної туші (трупа) з підозрою на інфекційну хворобу.

3.13.3. Холодильні камери дезінфікують одночасно з розморожуванням і очищенням від снігу холодильних батарей і стін. Крім цього, холодильні камери незалежно від часу попередньої дезінфекції знезаражують щоразу після видалення з них продуктів забою від тварин, хворих на інфекційні хвороби чи бактеріоносіїв. Особливо ретельно при цьому очищають і дезінфікують ті ділянки поверхні, які стикалися з продуктами забою хворих тварин.

3.14. Для дезінфекції взуття перед входом у виробничі приміщення на всю ширину проходу обладнують дезванночки, довжиною 1,5 м, що на глибину 10 см заповнюють дезінфікуючим розчином. В середині приміщення біля входу в кожну ізольовану секцію (бокс) обладнують дезкилимки, заповнені поролоном, тирсою чи іншим пористим еластичним матеріалом, який рясно просочують дезінфікуючим розчином.

3.15. Не рідше одного разу на місяць на фермі встановлюють санітарний день, впродовж якого ретельно очищають територію виробничої зони, звільняють від пилу вікна, стіни і стелі в побутових і допоміжних приміщеннях, коридорах. Забруднені місця миють гарячою водою чи 1,5 - 2 %-вим розчином кальцинованої соди. При необхідності здійснюють біління стін, стелі і дезінфекцію підлоги.

3.16. Після закінчення будівництва, капітального ремонту чи реконструкції тваринницьких приміщень або інших об'єктів на території виробничої зони ферми безпосередньо перед введенням в експлуатацію проводять їх передпускове очищення і дезінфекцію. Передпускову дезінфекцію закритих приміщень здійснюють (по можливості) аерозолями дезінфікуючих засобів чи вологим методом за режимами профілактичної дезінфекції в порядку, передбаченому у відповідних розділах даної інструкції.

3.17. Для профілактичної дезінфекції застосовують засоби, зазначені в додатку 1 для збудників першої групи стійкості. У благополучних щодо інфекційних хвороб тваринницьких фермах, розташованих в загрозливій зоні, для профілактичної дезінфекції використовують засоби, рекомендовані при захворюванні, загроза поширення якого існує в даному регіоні.

3.18. На об’єктах господарювання, розташованих у благополучній зоні, у постійно зайнятих тваринами приміщеннях для утримання дорослої худоби (корів, холостих і супоросних свиноматок, кнурів, ремонтного молодняку) профілактичну дезінфекцію окремих станків при їх звільненні проводять шляхом ретельного механічного очищення і миття.

3.19. Для профілактичної дезінфекції кормокухонь у звірогосподарствах застосовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, сполук на основі глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання. Для профілактичної дезінфекції можна використовувати порошкоподібне вапно палене негашене і хлорвмісні препарати (хлорне вапно, кальцію гіпохлорит нейтральний) з розрахунку 60-150 см³/м². Перед використанням цих засобів поверхні приміщень попередньо зволожують обприскувачами.

4. Поточна дезінфекція

4.1. Поточну дезінфекцію проводять відразу після виявлення в господарстві інфекційної хвороби тварин (птахів). В залежності від характеру хвороби, ступеня її контагіозності і небезпеки, епізоотичної ситуації, системи утримання тварин (птахів), технології виробництва та інших конкретних умов і з урахуванням вимог чинних інструкцій щодо боротьби з тією чи іншою хворобою фахівець ветеринарної медицини, відповідальний за проведення протиепізоотичних заходів, визначає перелік об'єктів, періодичність проведення дезінфекції кожного з них, порядок проведення робіт з механічного очищення і дезінфекції.

4.2. Після виявлення та ізоляції тварин, хворих чи підозрілих в захворюванні на сибірку, чуму великої рогатої худоби, верблюдів, однокопитих і свиней (класична й африканська чума), сказом, туляремію, Ку-лихоманку, злоякісний набряк, енфізематозний карбункул, контагіозну плевропневмонію (ПЗЛ), ринотрахеїт і катаральну лихоманку великої рогатої худоби, везикулярну хворобу свиней, катаральну лихоманку, брадзот і ентеротоксемію овець, віспу овець і кіз, орнітоз (пситтакоз), грип, віспу-дифтерит, інфекційний ларинготрахеїт і інфекційний бронхіт птахів, ньюкаслську хворобу і холеру птахів, грип птахів, міксоматоз та вірусну геморагічну хворобу кролів та при перших випадках виділення в благополучних суб’єктах господарювання тварин, хворих на ящур, бруцельоз чи туберкульоз, стійла, у яких знаходилися ці тварини (а при безприв’язному чи груповому утриманні – усе приміщення, внутрішнє обладнання, інвентар), виділення, гній та залишки корму від хворої худоби чи підозрювані в контамінації збудником інші об'єкти, предмети і матеріали, що були прямо чи опосередковано в контакті з хворими чи підозрілими в захворюванні тваринами, відразу ж після ізоляції джерела збудника необхідно зволожити дезінфікуючим розчином, рекомендованим при даній хворобі. Після зволоження дезінфікуючим розчином проводять механічне очищення в порядку, зазначеному в пп. 2.4.4 - 2.4.9, і дезінфекцію.

4.2.1. При неможливості проведення очищення і дезінфекції всіх об'єктів у день виявлення хвороби, після їх зволоження дезінфікуючим розчином необхідно прийняти додаткові заходи щодо запобігання поширення збудника хвороби (обмежити доступ до об'єкта, встановити дезванночки для знезараження взуття, застосувати засоби, які відлякують комах, і т.п.) на період до проведення очищення і дезінфекції.

4.2.2. При наступних випадках виділення й ізоляції хворих тварин у тому ж приміщенні знезаражують стійла, гній, підстилку, виділення і залишки корму, які контаміновані та підозрілі в контамінації збудником хвороби.

4.2.3. У приміщеннях для утримання тварин, хворих і підозрілих в зараженні особливо небезпечними хворобами, перерахованими в п. 4.2, не рідше двох разів на день проводять вологе прибирання стійл, годівниць і один раз на день (після ранкового прибирання) – дезінфекцію проходів, коридорів, тамбурів. Підстилку, гній і залишки корму, зібрані під час прибирання цих приміщень, відправляють на утилізацію в порядку, передбаченому чинною інструкцією по профілактиці та ліквідації тієї чи інші хвороби. За необхідністю (але не рідше одного разу на день) дозаправляють чи змінюють розчин у дезванночках. Підлоги в проходах періодично посипають негашеним вапном. Не рідше одного разу на місяць дезінфікують чи білять 20 %-вою суспензією свіжегашеного вапна стіни в приміщенні (до висоти 1,5-2 м), перетинки.

4.2.4. При поточно-цеховій системі утримання індивідуальні стійла, в яких знаходилися хворі тварини, знезаражують після кожного випадку виявлення й ізоляції хворої тварини (загибелі, аборту), а приміщення чи ізольовану його частину – після звільнення від тварин (у технологічні розриви).

4.2.5. Індивідуальні стійла чи ізольовані секції в родильних відділеннях, профілакторії і телятники дезінфікують в залежності від їх звільнення від тварин, а також негайно після кожного отелення (аборту), вибракування чи загибелі тварини. При наявності післяпологових захворювань очищення і дезінфекцію забруднених тваринними виділеннями ділянок приміщень проводять не рідше двох-трьох разів на день. Місце, забруднене виділеннями тварин, посипають тирсою (торфом, сінною потертю і т.п.), змішаними з гашеним чи хлорним вапном, чи зрошують дезінфікуючим розчином, після чого забруднення збирають у водонепроникну тару і відправляють на знезаражування чи знищення, а місце повторно зрошують дезінфікуючим розчином.

4.2.6. У кожному ізольованому приміщенні (секції) встановлюють посуд з дезінфікуючим розчином для знезараження дрібного інвентарю, та посуд з кришками для збору і тимчасового зберігання послідів, мертвонароджених плодів і трупів дрібних тварин, а також вологонепроникну тару для збору і відправки для знезараження спецодягу, рушників, мішкотари тощо.

4.2.7. При значному поширенні хвороби здійснюють щоденне очищення чи вологе прибирання приміщень (у залежності від характеру хвороби і технології виробництва) і інші заходи, спрямовані на попередження нагромадження збудника в об'єктах довкілля і його розповсюдження за межі вогнища інфекційної хвороби, а дезінфікують приміщення залежно від їх звільнення від тварин чи після ліквідації хвороби.

4.2.8. Одночасно з дезінфекцією приміщень проводять очищення і дезінфекцію вигульних майданчиків із твердим покриттям. На вигульних майданчиках без твердого покриття знімають верхній шар ґрунту на глибину 10-15 см і насипають новий. Зібраний при цьому ґрунт знезаражують методом тривалого зберігання чи іншим шляхом в залежності від особливостей збудника хвороби.

4.2.9. При сибірці й інших особливо небезпечних хворобах верхній шар ґрунту на вигульних майданчиках замінюють тільки після попереднього його знезараження.

4.3. На об’єктах господарювання, тобто на фермах, неблагополучних щодо туберкульозу і бруцельозу, які оздоровлюють шляхом систематичних досліджень, окремі стійла, в яких знаходилися хворі тварини, знезаражують у порядку, передбаченому в пп. 4.1 - 4.2.8, а приміщення повністю – після вигону тварин на пасовища (навесні), перед переходом на стійлове утримання (восени) і при постановці на контроль.

4.4. На об’єктах державного ветеринарного нагляду, тобто на фермах, неблагополучних щодо бруцельозу овець, приміщення (майданчики) для стрижки дезінфікують перед початком сезону стрижки і після закінчення стрижки кожної отари, а в інші дні проводять їх очищення і вологе прибирання. При цьому особливо ретельно очищають і миють (при необхідності з використанням мийних засобів) столи для стрижки, розбирання й пакування вовни. Стригальний інструмент знезаражують щодня, а спецодяг стригалів і підсобних робітників – у міру забруднення і після закінчення стрижки кожної отари.

4.5. При виявленні в тваринницькому комплексі чи на фермі окремих випадків захворювання худоби хворобами, не зазначеними в п. 4.2, індивідуальні стійла, в яких знаходилися хворі тварини, знезаражують відразу після виявлення захворювання і видалення хворого поголів'я. При наступному виявленні хворих тварин у цьому приміщенні чи при захворюванні одночасно значної кількості худоби в одному чи декількох відособлених приміщеннях поточну дезінфекцію проводять, як зазначено в пп. 4.2.3 - 4.2.8.

4.6. Для зволоження поверхонь перед механічним очищенням приміщень і для вологої дезінфекції застосовують дезінфікуючі засоби, зазначені в додатку 1 з урахуванням обсягу робіт, наявності чи відсутності в приміщеннях тварин, інтенсивності вентиляції й інших особливостей об'єкта обробки, а також властивостей наявних дезінфікуючих засобів, викладених у настановах щодо їх застосування.

4.7. При виборі дезінфікуючих засобів варто мати на увазі, що луги (натрій гідроксид, кальцинована сода) ефективні тільки при використанні гарячих (80-90°С) розчинів. Температура розчину безпосередньо на поверхні об'єкта повинна бути не нижче 40 - 45°С. Розчини лугів не проявляють корозійну активність до оцинкованих металів і активно вступають у реакцію з алюмінієм і його сплавами. При контакті їдких лугів із гноєм і сечею можливе утворення значної кількості аміаку. У зв'язку з цим при використанні лужних препаратів для дезінфекції окремих стійл у зайнятих тваринами приміщеннях підсилюють вентиляцію. Активність хлорвмісних дезінфікуючих засобів збільшується з підвищенням температури їх розчинів. Однак при температурі вище 60°С відбувається інтенсивний розклад препарату і вміст активного хлору в розчині зменшується.

4.8. У холодну пору року для дезінфекції неопалюваних приміщень застосовують дезінфікуючі засоби згідно інструкцій і настанов щодо їхнього використання, які зареєстровані в Україні, до. Із загальновідомих можна застосовувати розчини хлорного вапна, нейтрального кальцію гіпохлориту з вмістом активного хлору: при хворобах, перерахованих у п.2.12.1 - 2 %; зазначених у п. 2.12.2 – 3 %; при туберкульозі і паратуберкульозному ентериті великої рогатої худоби – 5 %; а при сибірці, інших спорових інфекціях і інфекційних хворобах, що мають гострий перебіг, нез'ясовану етіологію – 8 %; у розчині нейтрального кальцію гіпохлориту. Зазначені розчини готують безпосередньо перед використанням на теплому (40-50°С) 15 %-вому (при температурі до мінус 10°С) чи 20 %-вому (при температурі до мінус 20°С) розчині кухонної солі. При бактеріальних, вірусних, хламідійних й інших інфекціях (крім спорових) розчини наносять у два-три прийоми з інтервалом 0,5 год., по 0,3-0,4 л/м² при кожному зрошенні, а при спорових інфекціях – триразово з інтервалом 1 год. при нормі витрати 0,5 - 1,0 л/м² (у пристосованих приміщеннях – до 2 л/м²) при кожному зрошенні. Експозиція при бактеріальних і вірусних інфекціях 6 год., при спорових – 12 год. після останнього застосування розчину. Для знезараження поверхонь з дерева при сибірці застосовують також 10 %-вий розчин йоду однохлористого триразово з інтервалом 15 - 25 хв. по 0,3 - 0,4 л/м². Перед кожним нанесенням розчину поверхні зрошують гарячим (70-80°С) 15 - 20 %-вим розчином кухонної солі по 0,5 л/м².

4.9. При ящурі для дезінфекції неопалюваних приміщень у зимовий час застосовують різні дезінфектанти, зареєстровані в Україні. Із загальновідомих, наприклад, 2 %-вий гарячий розчин натрію гідроксиду (натру їдкого) з додаванням 15 %-вої кухонної солі. Розчин наносять дворазово з інтервалом 1 год. Експозиція після другого зрошення – 5 год.

4.10. На фермах і комплексах, неблагополучних щодо чуми м'ясоїдних, приміщення і клітки для утримання хутрових звірів при надвірній температурі повітря до мінус 16°С дезінфікують одним із дезінфікуючих засобів із класу лугів, наприклад, гарячим 4 %-вим розчином натрію гідроксиду при його одноразовому нанесенні й експозиції 3 год. чи гарячим 3 %-вим розчином натрію гідроксиду при дворазовому нанесенні з інтервалом 30 хв. і загальній експозиції 3 год. Можна застосовувати палене негашене вапно і хлорвмісні препарати в кількості 60 - 150 мл/м².

5. Заключна дезінфекція

5.1. Заключну дезінфекцію здійснюють після ліквідації інфекційної хвороби безпосередньо перед відміною в об’єкті господарювання карантину чи обмежень. На об’єктах господарювання промислового типу і комплексах з поточною технологією виробництва продуктів тваринництва (птахівництва) заключну дезінфекцію окремих ізольованих приміщень чи секцій здійснюють також кожного разу при їх звільненні від тварин у періоди технологічних розривів, незалежно від наявності хворих чи підозрілих щодо захворювання тварин в інших приміщеннях чи секціях.

5.2. Заключну дезінфекцію проводять після ліквідації інфекційної хвороби перед відміною карантину чи обмежень відповідно окремому для кожного неблагополучного пункту плану. План проведення заключної дезінфекції повинен бути затверджений головним лікарем ветеринарної медицини району, а при особливо небезпечних зооантропонозних захворюваннях – погоджений також з органами охорони здоров'я.

5.3. У залежності від особливостей збудника, його витривалості в довкіллі, міри небезпеки хвороби для тварин і людини, системи утримання худоби (птахів) і з урахуванням вимог інструкції про заходи щодо профілактики і ліквідації тієї чи іншої конкретної хвороби в плані проведення заключної дезінфекції вказують перелік об'єктів, порядок і терміни проведення їх очищення і дезінфекції, способи, засоби і режими знезараження, методи контролю ефективності робіт, технічне і матеріальне забезпечення, відповідальних виконавців щодо кожного пункту плану.

5.4. Перед заключною дезінфекцією знищують гризунів і комах, що мешкають у тваринницьких приміщеннях, обробляють інсектицидами місця розведення комах на території ферм і гноєсховищах, звільняють тваринницькі приміщення від диких птахів, видаляють з території ферм бродячих собак, котів. Виконання цих робіт особливо важливе при проведенні заключних заходів стосовно ліквідації вогнищ інфекційних хвороб, фактором поширення чи носіями збудника котрих можуть бути собаки, коти, дикі птахи, мишоподібні гризуни чи комахи.

5.5. У плані заключної дезінфекції передбачають знезараження усіх тваринницьких, побутових і допоміжних приміщень (всередині і ззовні), що знаходяться на території епізоотичного вогнища; прилягаючої до них території (вигульні майданчики, проїзні шляхи); транспортних засобів, використаних для перевезення кормів, гною, тварин, продуктів забою і сировини тваринного походження; інвентарю, спецодягу й інших об'єктів, з якими прямо чи опосередковано контактували хворі тварини чи обслуговуючий персонал.

5.6. Території ферми і вигульні майданчики перед проведенням заключної дезінфекції повинні бути очищені від гною, гноївки, сміття, сторонніх предметів і матеріалів. У залежності від особливостей збудника хвороби і міри його небезпеки зібраний гній, сміття і ґрунт із дотриманням відповідних запобіжних заходів вивозять на майданчики для знезараження гною чи спалюють. При сибірці й інших особливо небезпечних хворобах очищення території проводять, як зазначено в пп. 4.2.8 і 4.2.9. Закопування на території ферм гною, сміття й інших матеріалів, забруднених збудником хвороби, не допускається.

5.7. Перед дезінфекцією тваринницькі й інші приміщення очищають, як зазначено в пп. 2.4.4 - 2.4.9.

5.8. Приміщення, у яких утримували тварин, хворих чи підозрілих на небезпечні інфекційні хвороби (п. 4.2) чи зооантропонози, ремонтують після дезінфекції, а потім повторно дезінфікують доступні для худоби ділянки поверхні.

5.9. Зібраний під час ремонту ґрунт, сміття, непридатні для використання будівельні матеріали спалюють чи знезаражують будь-яким доступним методом (у залежності від виду збудника). Придатні для повторного використання дошки знезаражують шляхом занурення в дезінфікуючий розчин на 24 - 48 год. з наступним їх очищенням і висушуванням на сонці чи методом тривалого витримування в період, який перевищує терміни виживання збудника в довкіллі.

5.10. Для зволоження поверхонь перед їх очищенням, а також для дезінфекції застосовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів на основі глутарового альдегіду, четвертинних амонієвих солей, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання. Норма витрати розчинів для зволоження поверхонь перед очищенням складає 0,2 - 0,5 л/м², а для дезінфекції – 0,5 - 1,0 л/м² на кожне зрошення залежно від особливостей об'єкта дезінфекції та виду збудника хвороби.

5.10.1. При спорових інфекціях та інфекційних хворобах нез'ясованої етіології дезінфікуючий розчин наносять тричі, при особливо небезпечних інфекційних хворобах бактеріальної, вірусної й іншої етіології – двічі з інтервалом 1 год., рахуючи з моменту закінчення попередньої обробки. Експозиція після останнього нанесення розчину – 12 - 24 год. При інших хворобах розчин наносять одноразово. Експозиція – не менше 6 год.

5.10.2. На об’єктах господарювання промислового типу і комплексах з поточно-цеховою системою утримання тварин заключну дезінфекцію окремих приміщень тваринницьких чи ізольованих секцій при наявності хворих чи підозрілих щодо захворювання тварин в інших приміщеннях (секціях) проводять одноразово, використовуючи ті ж дезінфікуючі розчини (додаток 1) у терміни відповідно до технології виробництва (у технологічні розриви). Одночасно очищають і дезінфікують вигульні майданчики з твердим покриттям. Вигульні майданчики без твердого покриття на час хвороби повинні бути закриті для тварин. Їх чистять і дезінфікують перед відміною карантину (обмежень) разом з іншою територією в порядку, зазначеному в п.п. 2.4.6-2.4.9.

5.11. Заглибини в підпідлогових прошарках тваринницьких приміщень, на вигульних майданчиках без твердого покриття чи на території ферми, що утворилися після видалення гною і забрудненого шару ґрунту, дезінфікують (розділ 8), потім засипають шаром свіжої землі й ущільнюють.

5.12. Після проведення заключної дезінфекції складають акт встановленого зразка (додаток 2).

6. Дезінфекція автомобільного транспорту та інших транспортних засобів

6.1. Автомобільний транспорт й інші транспортні засоби, які використовуються для перевезення тварин, кормів, продуктів і сировини тваринного походження, знезаражують у спеціально обладнаних приміщеннях чи на майданчиках із твердим покриттям, які забезпечують відведення стічних вод в автономний нагромаджувач чи каналізацію.

6.2. Приміщення і майданчики для миття і дезінфекції транспортних засобів загальногосподарського призначення обладнують за межами території ферм, а майданчики для санітарної обробки транспорту – на території виробничої зони з таким розрахунком, щоб забезпечити відведення брудної води і дезінфікуючого розчину в систему каналізації.

6.3. Автомобільний транспорт, який використовується для доставки тварин із прилеглої залізничної станції чи з ферм, які постачають тварин, дезінфікують після закінчення перевезення чергової партії тварин.

6.4. Автомобільний транспорт, який використовують для доставки худоби чи продуктів від вимушено забитих тварин на м'ясокомбінат, дезінфікують у господарстві після кожного рейсу незалежно від того, проводилося його знезараження на м'ясокомбінаті чи ні.

6.5. Періодично, по мірі забруднення, але не рідше одного разу на місяць, а також після кожного перевезення кормів, уражених токсинпродукуючими грибами чи контамінованих патогенною мікрофлорою, і визнаних непридатними для згодовування тваринами в незнезараженому вигляді, ретельно очищають, миють і дезінфікують бункери кормовозів.

6.6. Внутрішньогосподарський транспорт, призначений для доставки на санітарно-забійний пункт хворих тварин і трупів, перевезення продуктів забою від вимушено забитих тварин, підлягає дезінфекції після кожного рейсу.

6.7. Транспортні засоби, які використовують для перевезення здорових тварин усередині виробничої зони комплексу чи ферми, дезінфікують після закінчення перевезення чергової партії тварин.

6.8. Вантажно-розвантажувальні майданчики (естакади) і вагарні дезінфікують після закінчення завантаження (розвантаження, зважування) чергової партії тварин (п.п. 6.3 і 6.7), а також щоразу після їх використання для завантаження (розвантаження, зважування) тварин, хворих чи підозрілих щодо захворювань на інфекційні хвороби чи призначених для відправлення на вимушений забій.

6.9. Для знезараження вантажно-розвантажувальних майданчиків, внутрішньогосподарських транспортних засобів і автомобільного транспорту, що використовують для перевезень здорових тварин і кормів, застосовують дезінфікуючі засоби, зареєстровані в Україні. Наприклад, 1 %-вий розчин глутарового альдегіду, 2 %-вий гарячий розчин натрію гідроксиду, 2 %-ні розчини хлорного вапна чи нейтрального кальцію гіпохлориту тощо. Витрата їх складає 1 л/м² сумарної площі оброблювальних поверхонь при експозиції 3 год. Розчини натру їдкого і хлорвмісних препаратів не рекомендується застосовувати для дезінфекції поверхонь транспортних засобів, пофарбованих олійною фарбою.

6.10. З метою дезінфекції коліс автомобільного транспорту при в'їзді на територію ферм обладнують дезбар’єри, довжиною за дзеркалом дезінфікуючого розчину не менше 9 м, за днищем 6 м, які на глибину 20 - 30 см заповнюють одним з розчинів, зазначених у п. 6.9. Дезбар’єри обладнують в опалювальному приміщенні ветсанпропускника чи під навісом (від дощу і снігу). В останньому випадку під днищем прокладають труби центрального опалення для підігріву розчину в зимовий період. У не опалювальних дезбар’єрах (у зимовий період) для запобігання замерзанню до розчинів додають 10-15 % кухонної солі.

6.11. При проведенні поточної дезінфекції транспорту у вогнищах інфекційних хвороб тварин, а також у всіх випадках знезараження транспортних засобів, які використовуються для перевезення хворих тварин чи продуктів забою і сировини тваринного походження, отриманих від хворих чи підозрілих у захворюванні на інфекційні хвороби тварин, застосовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів на основі глутарового альдегіду, четвертинних амонієвих солей, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх застосування, з урахуванням їх корозійної активності.

7. Знезараження спецодягу, взуття, предметів догляду за тваринами

7.1. Прання та профілактичну дезінфекцію спецодягу працівників, які зайняті в обслуговуванні тварин і приготуванні кормів, проводять згідно встановленого графіку, але не рідше одного разу на тиждень, а також щоразу при переході працівника на обслуговування до нової групи тварин навіть у межах одного цеху (ділянки, бригади). Спецодяг працівників санітарно-забійного пункту і підмінних працівників перуть і дезінфікують щодня чи в дні, згідно з графіком підміни.

7.2. Спецодяг працівників, зайнятих при догляді за тваринами, хворими чи підозрілими в зараженні інфекційними хворобами, які не є небезпечними для людини, підлягає пранню і дезінфекції залежно від ступеню забруднення, але не рідше двох разів на тиждень, а при зооантропонозах чи проведенні діагностичних досліджень хворих тварин – щодня.

7.3. Перед підготовкою спецодягу для знезараження поліетиленові мішки чи бачки, у які він складений, зрошують ззовні дезінфікуючим розчином, рекомендованим при даній хворобі.

7.4. У приміщеннях для утримання тварин, хворих чи підозрілих щодо захворювань на небезпечні інфекційні хвороби, повинні постійно бути запасні комплекти спецодягу для обслуговуючого персоналу і фахівців ветеринарної медицини.

7.5. У кожному приміщенні, де утримуються хворі чи на небезпечні інфекційні хвороби тварини, повинні бути бачки, ванночки чи інший посуд з дезінфікуючим розчином і щітки (йоржі) для очищення й обробки рукавичок, фартухів, взуття і спецодягу обслуговуючого персоналу. Вихід за межі епізоотичного вогнища в брудному спецодязі, взутті, а також винесення їх за межі приміщень без захисного упакування не допускається.

7.6. Взуття дезінфікують щоразу при вході у виробничі приміщення і виході з них. Для дезінфекції взуття біля входу в приміщення для тварин і в кожну ізольовану їх частину, в склади для кормів, в санітарно-забійний пункт і в інші споруди, розташовані на території виробничої зони, встановлюють дезкилимки, заповнені стружкою, поролоном чи іншим пористим еластичним матеріалом, чи дезванночки. Дезкилимки періодично добре просочують дезінфікуючим розчином, що відповідає за активністю виду збудника, а в дезванночки наливають розчин на глибину 10 см.

7.7. Спецодяг дезінфікують парами чи аерозолями дезінфікуючих засобів, методом замочування в дезінфікуючих розчинах, чи кип'ятінням.

7.7.1. Методом замочування в дезінфікуючих розчинах знезаражують речі і вироби з гуми, бавовняних тканин, брезенту, металів, дерева, а також ті, що не псуються під дією дезінфікуючих розчинів полімерних матеріалів і тканин із синтетичного волокна.

7.7.2. Для знезараження спецодягу й інших виробів методом замочування застосовують дезінфікуючі засоби із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів – похідних глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання. Частіше вживані з них зазначені в таблиці 1.

Таблиця 1. Режими дезінфекції спецодягу, м’якої тари і предметів догляду за тваринами

Мікроорганізми	Матеріали, які знезаражуються	Дезінфікуючі засоби	Концентрація розчину, %	Експозиція знезараження, год.
Неспороутворюючі мікроорганізми і віруси	Вироби із бавовняних і прогумованих тканин, повсті, брезенту, гуми, металів, синтетичних волокон, полімерних матеріалів	Хлорамін	1	5
		Хлорамін	3	2
		Лізол	3	2
	Шкіряні вироби	Хлорамін	5	2
Мікобактерії	Вироби із бавовняних і прогумованих тканин, повсті, брезенту, гуми, металів, синтетичних волокон, полімерних матеріалів	Хлорамін	5	4
	Шкіряні вироби
Спороутво-рюючі мікро-організми	Вироби із бавовняних і прогумованих тканин, повсті, брезенту, гуми, металів, синтетичних волокон, полімерних матеріалів	Активований розчин хлораміну	1% хлораміну + 1% сірчано-кислого чи хлористого амонію	2
	Шкіряні вироби	Хлорамін	5	4

7.7.3. Вироби з бавовняних тканин, повсті, брезенту, дерева і металів дезінфікують також шляхом кип'ятіння в 1 %-вому розчині кальцинованої соди впродовж 30 хв. при забрудненні їх неспороутворюючими мікроорганізмами і вірусами та 90 хв. – для знищення спорової мікрофлори.

7.7.4. Термостійкі вироби знезаражують плинною парою в автоклаві при тиску 1 кгс/см² (120±2°С) впродовж 30 хв. для знищення неспороутворюючих мікроорганізмів і вірусів і при тиску 2 атм/см² (132±2°С) впродовж 90 хв. при забрудненні їх споровою мікрофлорою.

7.7.5. Спецодяг та інші вироби з тканин і волокон, які забруднені кров'ю чи виділеннями тварин, перед кип'ятінням чи автоклавуванням замочують у холодній воді з додаванням 2 % кальцинованої соди з експозицією 2 год.

7.8. Вироби з металів (інвентар для прибирання, предмети догляду за тваринами, клітки для дрібних тварин тощо) знезаражують шляхом занурення їх на 30 - 60 хв. в один із дезінфікуючих розчинів, рекомендованих для дезінфекції приміщень, чи випалюванням вогнем паяльної лампи.

7.9. Вологу дезінфекцію яєчної, пташиної (дерев'яної, металевої і пластикової) та м'ясної тари проводять одним із дезінфікуючих засобів із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, похідних глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їхнього використання. Наприклад, 5 %-вим гарячим розчином кальцинованої соди, 2 %-вим гарячим розчином натрію гідроксиду з розрахунку 1 л/м² оброблюваної поверхні при експозиції 3 год.

7.10. Тару для пакування міжнародних поштових відправлень, що надходять із країн, які неблагополучні щодо особливо небезпечних інфекційних хвороб тварин, дезінфікують на пунктах міжнародного поштового обміну в спеціально обладнаних приміщеннях. Для дезінфекції застосовують спрямовані аерозолі препаратів дезінфікуючих засобів із класу кислот: надоцтової (0,25 % за діючою речовиною) чи мурашиної (0,3 % за діючою речовиною) по 150 мл/м² при експозиції 15 хв. Розчини надоцтової і мурашиної кислот готують на місці їх застосування за методом, викладеним в чинній інструкції з дезінфекції тари, яку використовують для пакування міжнародних поштових відправлень.

8. Знезараження ґрунту

8.1. Засоби, методи і терміни знезараження ґрунту визначають з урахуванням небезпечності хвороби, особливостей її збудника, місця і часу обробки, обсягу робіт, прогнозованої глибини контамінації й інших конкретних особливостей відповідно до вимог інструкцій щодо ліквідації тієї чи іншої хвороби.

8.2. При Сибірці, Емкарі й інших інфекційних хворобах, викликаних особливо стійкими в довкіллі спороутворюючими мікроорганізмами, ґрунт на місці загибелі (чи забою) тварини негайно після видалення трупа (туші) ретельно обпалюють вогнем для видалення рослинності, зрошують (з розрахунку 10 л/м²) суспензією хлорного вапна чи розчином нейтрального кальцію гіпохлориту з вмістом 5 % активного хлору. Для запобігання розтікання рідини на ґрунтах, які погано вбирають вологу місце обробки оточують невисоким (5-10 см) насипом, землю для якого беруть за межами ділянки, яка знезаражується, наважку чи розчин препарату наносять поступово в залежності від всмоктування в ґрунт. Після повного всмоктування вологи ґрунт перекопують на глибину не менше 25 см, ретельно перемішуючи її (1:1) із сухим хлорним вапном, що містить не менше 25 % активного хлору, чи нейтральним кальцію гіпохлоритом . Потім ґрунт зволожують водою з розрахунку 5 л/м².

8.2.1. Для знезараження поверхневого шару ґрунту (на глибину 3 - 4 см) застосовують 10 %-вий гарячий розчин натрію гідроксиду, 5 %-вий освітлений розчин хлорного вапна чи нейтрального кальцію гіпохлориту. Витрата препаратів – 10 л/м².

8.2.2. Ґрунт старих сибіркових скотомогильників чи окремих поховань знезаражують бромистим метилом або сумішшю оксиду етилену і бромистого метилу відповідно до чинної інструкції з їх застосування, а також іншими дезінфікуючими засобами, які зареєстровані в Україні і призначені для цього.

8.2.3. Ґрунт і будівельне сміття після ремонту приміщень, у яких утримувалися тварини, хворі Сибіркою, Емкаром чи іншими інфекційними хворобами, викликаними спороутворюючою мікрофлорою, зволожують одним із дезінфікуючих розчинів, зазначених у п. 8.2.1. Будівельне сміття спалюють з дотриманням заходів протипожежної безпеки, а зібраний у посуд ґрунт ретельно перемішують у співвідношенні (3:1) із сухим хлорним вапном, що містить не менше 25 % активного хлору, зволожують водою і залишають на 72 год.

8.2.4. Заглиблення в підлогах, що утворилися після видалення забрудненого ґрунту, зрошують одним із дезінфікуючих розчинів, зазначених у п. 8.2.1, з розрахунку 2 л/м², засипають свіжим ґрунтом й ущільнюють, після чого кладуть нову підлогу.

8.2.5. Цеглу, бетон, штукатурку та інші тверді відходи (крім дерев’яних матеріалів), які залишились внаслідок ремонту приміщень, зволожують дезінфікуючим розчином (п. 8.1.1), збирають у водонепроникну тару, заливають цим же розчином (4 частини розчину на 1 частину матеріалів), витримують 72 год, а дошки й інші матеріали з деревини, незалежно від їх господарської цінності, спалюють.

8.3. Для дезінфекції ґрунту на території ферми при туберкульозі тварин (птахів) застосовують дезінфікуючі засоби зареєстровані в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання.

8.3.1. На вигульних майданчиках без твердого покриття ґрунт зволожують одним із дезінфікуючих розчинів з розрахунку 1-2 л/м² (в залежності від його вологості), знімають верхній шар на глибину 15-20 см (до повного видалення забрудненого шару) і вивозять на спеціальні майданчики для знезараження методом тривалого зберігання.

8.3.2. Ґрунт і будівельне сміття, які зібрані при ремонті тваринницьких приміщень, зволожують дезінфікуючим розчином (п. 8.) і вивозять на спеціальні майданчики для знезараження методом тривалого зберігання.

Таким же способом знезаражують ґрунт на місці колишніх скупчень гною, гноївки (після їх видалення) й інших ділянок на території ферм, забруднених виділеннями від тварин чи гнійними стоками.

8.3.3. Місця видалення шару ґрунту (під підлогами, на вигульних майданчиках і на території ферм) зрошують одним із рекомендованих у п. 8. розчинів з розрахунку 2 л/м², після чого засипають шаром свіжого ґрунту й ущільнюють.

8.4. При встановленні нових вірусних хвороб тварин і птахів ґрунт на місці загибелі чи вимушеного забою (розтин трупа) засипають хлорним вапном (2 кг/м²), яке містить не менше 25 % активного хлору, після чого зволожують водою (10 л/м²). Через 24 год верхній шар ґрунту (10-15 см) знімають і закопують на глибину, не менше 2 м. Дно заглиблення, що утворилося, повторно рівномірно посипають хлорним вапном, засипають свіжим ґрунтом з наступним зволоженням водою.

Місце захоронення ґрунту, контамінованого збудником хвороби, а також інші ділянки території, підозрювані в забрудненні виділеннями від хворих тварин, посипають хлорним вапном з розрахунку 2 кг/м² з наступним зрошенням водою (10 л/м²) без перекопування.

8.5. При бруцельозі, лістеріозі, ящурі, бешисі і чумі свиней, а також інших бактеріальних і вірусних хворобах поверхневий шар ґрунту дезінфікують на глибину до 3 см препаратами, виготовленими на основі альдегідвмісних органічних сполук.

8.6. Якщо заключні заходи щодо оздоровлення господарства (ферми) збігаються з періодом дощів, снігопаду чи морозу, ґрунт знезаражують із встановленням сприятливої погоди, а в інших випадках (поточна дезінфекція, знезараження ґрунту на місці загибелі (забою) чи розтину трупів) – за будь-яких погодних умов або вживають додаткових заходів щодо попередження поширення збудника хвороби.

8.7. Пасовища при бруцельозі і туберкульозі знезаражують у порядку, передбаченому чинними ветеринарними правилами щодо попередження зараження пасовищ, джерел водопостачання і трас перегону (перевезення) худоби збудниками бруцельозу і туберкульозу, а також їх знезараження.

9. Знезараження гною і посліду

9.1. Загальні вимоги

9.1.1. У залежності від технології утримання тварин одержують гній підстилковий (вологість 68 - 85 %), напіврідкий (вологість 86 - 92 %), рідкий (вологість до 97 %) і гнійні стоки (вологість понад 97 %).

9.1.2. Видалення, обробку, зберігання, транспортування і використання гною і посліду здійснюють з урахуванням вимог охорони довкілля від забруднень, що виключає зараження людей і тварин.

9.1.3. Гній і послід транспортують, обробляють і використовують окремо від побутових стоків населених пунктів.

9.1.4. При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні й узгодженні з Державними управліннями ВР областей, м. Києва і Севастополя допускається спільне відведення (по закритих каналах і трубопроводах) гнійних і виробничо-побутових стоків із приміщень, що знаходяться на території ферми чи комплексу, з наступним очищенням на спорудах біологічної обробки. При відсутності таких споруд допускається видалення побутових стоків окремих санвузлів, розташованих у тваринницьких приміщеннях, у закриті канали гноєвидалення.

9.1.5. Стічні води птахофабрик обробляють на очисних спорудах разом з побутовими стоками підприємств і населеного пункту.

9.1.6. Споруди і будівельні елементи системи видалення, знезараження, зберігання і підготовки до використання гною і посліду (споруди) будують з гідроізоляцією, що виключає проникання в ґрунт інфікованих стоків, потрапляння їх у підземні і поверхневі води і розсіювання збудників інфекційних хвороб у довкіллі.

9.1.7. Споруди системи гноєвидалення розміщують стосовно тваринницького об'єкта і житлової забудови з вітряної сторони пануючих напрямків вітру в теплий період року та нижче водозабірних споруд і виробничої території. Їх розташовують за межами огорож ферм і птахофабрик на відстані, понад 60 м від тваринницьких і 200 м від птахівничих приміщень. Відстані від майданчику для карантинування підстилкового гною, компосту і твердої фракції до тваринницького приміщення повинні бути не менше, ніж 15 м, до молочного блоку – не менше 60 м.

9.1.8. Територію споруд огороджують парканом висотою 1,5 м, захищають багаторічними лісонасадженнями (ширина лісозахисної смуги – не менше 10 м), упорядковують, озеленюють, влаштовують у ній проїзди і під'їзну дорогу з твердим покриттям шириною 3,5 м.

9.1.9. Будівництво споруд повинне закінчуватися до введення в експлуатацію тваринницьких і птахівничих підприємств.

9.2. Видалення, зберігання, обробка гною і посліду.

9.2.1. Системи видалення гною і посліду повинні забезпечувати максимальну чистоту приміщень і рекомендований мікроклімат.

9.2.2. Гній із приміщень видаляють механічними (скребкові транспортери, скреперні і гідроустановки, а також бульдозери різних типів) чи гідравлічними (самоплинні системи беззупинної і періодичної дії, гідрозмив) способами.

9.2.3. При гідравлічних способах видалення гною необхідна технічна вода. Для системи періодичного функціонування на підприємствах з відгодівлі молодняку великої рогатої худоби, старших тримісячного віку, допускають використання неінфікованої рідкої фракції, що пройшла карантинування (рециркуляцію). Рідку фракцію при рециркуляції варто подавати в поздовжні канали під шар гною ("затоплений струмінь") з метою виключення розбризкування її і попадання бризків на підлогу. При епізоотії застосування незнезараженої рідкої фракції не допускається. Гній з каналів змивають технічною водою.

9.2.4. При гідравлічній системі видалення гною кількість повітря, що видаляється з каналів, повинна складати для підприємств по утриманню великої рогатої худоби не менше 30 %, для утримання свиней – не менше 50 % мінімального повітрообміну.

9.2.5. Для з'ясування епізоотичної ситуації на тваринницьких і птахівничих підприємствах передбачають карантинування усіх видів гною і посліду, не менше шести діб. Тривалість періоду епізоотії – до 45 діб з початку її виникнення.

9.2.6. Для карантинування підстилкового гною, твердої фракції і посліду споруджують сховища секційного типу з твердим покриттям, для карантинування інших видів гною і його рідкої фракції – сховища секційного типу. Якщо впродовж шести діб не зареєстровані небезпечні захворювання у тварин, то гній не знезаражують, а транспортують для подальшої обробки і використання.

9.2.7. При біологічній обробці рідкої фракції свинячого гною в аеротанках і наступній передачі її на міські очисні споруди, а також при біологічному очищенні стоків птахофабрик, карантинування здійснюють з урахуванням часу перебування рідкої фракції і стоків на очисних спорудах підприємства.

9.2.8. Сховища обладнують пристроями для перемішування рідкого гною. Скоси і днища гноєсховищ повинні мати тверде покриття. Закриті сховища необхідно оснастити люками, а також приточно-витяжною вентиляцією.

9.2.9. Рідкий гній і продукти його переробки транспортують за допомогою пересувних чи стаціонарних пристроїв (гідромеханічний транспорт).

9.3. Способи знезараження гною і посліду

9.3.1. На всіх тваринницьких комплексах, фермах і птахофабриках повинні бути передбачені способи і обладнані технічні засоби для знезараження гною і посліду.

9.3.2. При виникненні інфекційних хвороб гній і послід знезаражують одним з наступних способів: біологічним (тривале зберігання), хімічним (аміаком тощо), фізичним (термічна обробка чи спалювання).

9.3.3. Для тривалого витримування гною обладнують секційне гноєсховище, секції якого заповнюють по черзі.

9.3.4. Заповнені інфікованим підстилковим гноєм секції гноєсховища вкривають ґрунтом, торфом чи знезараженим шаром гною, не менше 10 см.

9.3.5. Гній і послід, інфіковані неспороутворюючими збудниками хвороб (крім туберкульозу), знезаражують шляхом зберігання в заповненій секції гноєсховища 12 міс.

9.3.6. Гній, що містить мікобактерії туберкульозу, знезаражують шляхом зберігання в буртах впродовж двох років.

9.4. Знезараження гною хімічними засобами

9.4.1. Рідкий (до поділу на фракції), напіврідкий гній, гнойові стоки чи осад, які контаміновані неспороутворюючими збудниками, дезінфікують рідким аміаком. Це – гостротоксична сильнодіюча отруйна речовина третьої групи, підгрупи А, четвертого класу небезпеки. Температура кипіння аміаку 33,4°С. Він добре розчиняється у воді з виділенням тепла. Суміш з повітрям при концентрації аміаку (приведеної до нормальних умов) за обсягом 15 - 28 % вибухонебезпечна. Рідкий аміак зберігають в автоцистернах. Після перемішування гною аміак у сховище подають безпосередньо з цистерни по шлангу, що закінчується спеціальною голкою, опущеною на дно ємності. Голку переміщають у гноєсховище через кожні 1-2 м для того, щоб усю масу обробити аміаком. Потім ємність укривають поліетиленовою плівкою чи на поверхню гною наносять масляний альдегід шаром 1-2 мм. Знезараження досягається при витраті 30 кг аміаку на 1 м³ маси гною й експозиції п'ять діб. Після цього гній рекомендується вносити внутрішньоґрунтовим методом чи під плуг.

9.4.2. Роботу по знезараженню гною здійснюють підготовлені фахівці в протигазах, комбінезонах, гумових рукавичках і прогумованому фартуху, дотримуючись правил особистої безпеки

9.4.3. Рідкий гній, контамінований неспороутворюючими патогенними мікроорганізмами (крім мікобактерій туберкульозу), можна знезаражувати формальдегідом. На кожен 1 м³ рідкого гною беруть 7,5 л формаліну з вмістом 37 % формальдегіду і застосовують його таким чином, щоб при перемішуванні впродовж 6 год. препарат рівномірно розподілився в рідкій масі. Експозиція – 72 год.

9.5. Фізичний спосіб знезараження гною

9.5.1. Рідкий гній, гнойові стоки, рідку фракцію й осад з відстійників знезаражують термічним способом при температурі 130°С, при тиску 0,2 МПа й експозиції 10 хв. за допомогою мобільної установки для термічного знезараження гною.

9.5.2. Послід термічно сушать в послідосушильних установках барабанного типу впродовж 45 - 60 хв. при температурі на виході з апарату 100 - 140°С.

9.5.3. Підстилку, виділення і гній від тварин, хворих і підозрілих на захворювання сибіркою, емфізематозним карбункулом, сапом, інфекційною анемією, сказом, інфекційною ентеротоксимією, енцефалітом, епізоотичним лімфангоїтом, брадзотом, чумою великої рогатої худоби, африканською чумою коней, паратуберкульозним ентеритом, а також гній, що знаходиться разом із фекаліями, підстилкою і виділеннями від зазначених тварин, спалюють.

Підстилковий гній, сміття, що не мають цінності добрива для сільськогосподарських угідь суб’єктів господарювання, неблагополучних щодо туберкульозу, бруцельозу й інших інфекційних хвороб, також спалюють.

9.6. Контроль якості знезараження

9.6.1. Контроль ефективності знезараження гною здійснюють шляхом санітарно-мікробіологічних досліджень (при споровій патогенній мікрофлорі – за наявністю мікроорганізмів роду Bacіllus, неспороутворюючій – за наявністю бактерій групи кишкової палички, туберкульозу – за стафілококом) відповідно до чинної інструкції з лабораторного контролю очисних споруд на тваринницьких комплексах.

10. Дезінфекція об'єктів бджільництва

10.1. Загальні вимоги

10.1.1. Об'єкти дезінфекції у бджільництві – це вулики, стільники, віск (віскосировина), реманент, устаткування, спецодяг бджолярів, зимівники, сотосховища, бджолині будиночки, а також території пасіки, . Дезінфекцію об'єктів бджільництва проводять із профілактичною метою і вимушено.

10.2. Профілактична дезінфекція

10.2.1. Вулики, стільники, реманент, зимівники, сотосховища, бджолині будиночки, кочові будки, складські приміщення дезінфікують один раз навесні після закінчення зимівлі бджіл. В активний бджолиний сезон вулики, стільники й реманент знезаражують перед їх використанням для розміщення роїв і пакетів бджіл, а спецодяг – залежності від його забруднення.

10.2.2. Перед початком процесу дезінфекції проводять механічне очищення об'єктів, що підлягають знезараженню. Вулики, стінні та дошки стелі, реманент і устаткування очищають від забруднень та прополісу на бетонованому майданчику з пристосованим дахом і закритою ямою для стічних вод, віддаленою на 200 м від пасіки.

Сухий матеріал (для запобігання розсіювання інфекції) попередньо зрошують слабким дезінфікуючим розчином (вимушена дезінфекція) чи водою (профілактична дезінфекція). Потім із дна вуликів збирають трупи бджіл, сміття і спалюють. Очищення здійснюють металевим шкребком, при необхідності промивають вулики гарячою водою чи за допомогою щіток і мочалок.

Порожні соторамки сортують, очищають від забруднень і дезінфікують у недоступному для бджіл приміщенні (щоб уникнути нападу бджіл). Стільники для виведення розплоду більше двох років використання, а також з чорними стінками, що не просвічуються, із цвілою пергою, збродженим медом, дуже забруднені фекаліями бджіл, ушкоджені гризунами чи неправильно побудовані, вибраковують, складають у шухляди чи бочки, щільно втрамбовують і відправляють для переробки на віск.

Дерев'яні планки соторамок, придатні для подальшого використання, ретельно очищають металевим шкребком від забруднень, воску і прополісу. Територію пасіки й особливо передлітні майданчики один раз на тиждень очищають від трави, сміття, трупів бджіл і викинутого розплоду, які збирають і спалюють.

10.2.3. Профілактичну дезінфекцію вуликів проводять дезінфікуючими засобами, зареєстрованими в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їхнього використання, наприклад, гарячими розчинами кальцинованої соди (5%-вим) чи натрію гідроксиду (2 %-вим) з розрахунку 1л на 1 м² поверхні при експозиції 3 год.

10.2.4. Дрібний металевий бджолиний реманент кип'ятять 30 хв. у 3 %-вому розчині кальцинованої соди, чи 15 хв. у 0,5 %-вому розчині натрію гідроксиду або занурюють його в 3 %-вий розчин водню пероксиду на 1 год. чи в будь-який інший дезінфікуючий засіб, зареєстрований в Україні відповідно до інструкції з його застосування.

10.2.5. Медогонки промивають водою і дезінфікують гарячим 5 %-вим розчином кальцинованої соди. Через 6 год. їх промивають водою і просушують.

10.2.6. Порожні стільники, які придатні для подальшого застосування, зрошують по обидва боки з гідропульта чи дезінфекційних установок до цілковитого заповнення комірок розчином, який містить 1 % водню пероксиду і 1% певного мийно-дезінфікуючого засобу. Через 3 год. стільники струшують для видалення дезінфікуючого розчину з комірок, потім їх промивають водою з гідропульта, звільняють від води шляхом центрифугування в медогонці і висушують.

10.2.7. Зимівники, сотосховища, бджолині будиночки, кочові будки, складські приміщення після механічного очищення піддають дезінфекції шляхом біління внутрішніх поверхонь стін 20 %-вою суспензією свіжегашеного вапна чи проводять дезінфекцію будь-яким іншим дезінфікуючим засобом, зареєстрованим в Україні.

10.3. Вимушена дезінфекція при окремих хворобах бджіл

10.3.1. Американський гнилець

10.3.1.1. Придатні для використання стільники, які звільнені від меду і не містять коробочок загиблих личинок, зрошують з гідропульта чи дезінфекційної установки з обох боків до повного заповнення комірок розчинами дезінфектантів, які призначені для дезінфекції вуликів при інфекційних хворобах, або розчином, що містить 3 % пероксиду водню і 3 % мурашиної (чи оцтової) кислоти, 5 %-вим розчином йоду однохлористого; 4 %-вим надоцтової кислоти чи 5 %-вим розчином натрію гіпохлориту з додаванням до них 0,2 % сульфонолу. Експозиція після зрошення – 24 год. Дезінфікуючий розчин з комірок видаляють шляхом струшування рамок, стільники промивають водою з гідропульта і висушують. Інші стільники перетоплюють на віск, а залишки і пергу спалюють.

10.3.1.2. Віск направляють на технічні цілі. При необхідності виготовлення вощини його знезаражують в автоклаві при температурі 127°С впродовж 2 год.

10.3.1.3. Мед зберігають у щільно закритому посуді і реалізують тільки для харчових цілей. Використовувати його для підгодівлі бджіл забороняється.

10.3.1.4. Вулики, підставки, рамки та інші дерев'яні предмети ретельно очищають й обпалюють вогнем паяльної лампи до рівномірного побуріння чи обробляють одним з наступних дезінфікуючих засобів: розчином, що містить 10 % водню пероксиду і 3 % мурашиної чи оцтової кислоти з розрахунку 1 л на 1 м² (12-рамковий вулик) триразово з годинним інтервалом. Через 1 год. після третьої обробки вулики використовують за призначенням. Через 5 год. після другої обробки вулик промивають водою.

10.3.1.5. Вуликові полотна і наволочки утеплювальних подушок кип'ятять 15 хв. у 3 % розчині кальцинованої соди чи натрію гідроксиду, після чого прополіскують у воді і висушують.

10.3.1.6. Металевий дрібний бджолиний інвентар прожарюють на вогні чи занурюють у 3 %-вий розчин водню пероксиду на 1 год., чи кип'ятять 30 хв. у 3 % розчині кальцинованої соди.

10.3.1.7. Медогонки обробляють підігрітим (50 - 55°С) лужним розчином, що містить 5 % формальдегіду і 5 % натру їдкого, з розрахунку 1 л на 1 м² внутрішньої і зовнішньої поверхонь. Через 5 год. після дезінфекції медогонку промивають водою і висушують на повітрі.

10.3.1.8. Халати, рушники, лицьові сітки кип'ятять 30 хв. чи занурюють в один з наступних розчинів: 2 %-вий водню перекису на 3 год., 1 %-вий активованого хлораміну на 2 год. Після дезінфекції спецодяг промивають у воді і просушують.

10.3.1.9. Територіальні пасіки перед дезінфекцією очищають (п. 10.2.2). Заключну (перед зняттям карантину) дезінфекцію поверхневого шару ґрунту (на глибину 5 см) у місцях стояння вуликів проводять одним з таких препаратів: 4 %-вим розчином формальдегіду при витраті 10 л на 1 м² площі й експозиції для чорноземного ґрунту десять діб, супіщаного – сім діб; хлорним вапном (38 % активного хлору) з розрахунку 5 кг на 1 м² площі шляхом перемішування його з ґрунтом на глибину 5 см із наступним змочуванням водою (5 л на 1 м²) при експозиції десять діб; дустом тіазону з розрахунку 5 кг на 1 м² з наступним перемішуванням його з ґрунтом на глибину 5 см і змочуванням водою (5 л на 1 м²) при експозиції десять діб.

В окремих випадках для дезінфекції використовують газоподібні засоби, які регламентовані інструкцією з дезінфекції вуликів, стільників, бджолиного інвентарю, устаткування і спецодягу при заразних хворобах бджіл.

10.3.2. Європейський гнилець

10.3.2.1. Дезінфекцію воску, вуликів, інвентарю, спецодягу й інших об'єктів (за винятком стільників) проводять як при американському гнильцеві (п. 10.3.1.1).

10.3.2.2. Порожні стільники зрошують за допомогою гідропульта чи дезінфекційної установки розчинами сучасних, зареєстрованих в Україні дезінфікуючих засобів або розчином, що містить 2 % пероксиду водню і 1 % мурашиної (оцтової) кислоти або 5 %-вим розчином йоду однохлористого при експозиції 24 год. Після цього стільники промивають водою і висушують.

10.3.3. Нозематоз

10.3.3.1. Придатні до вживання стільники дезінфікують одним з таких способів.

Стільники зволожують за допомогою гідропульта розчинами дезінфікуючих засобів, зареєстрованих в Україні згідно інструкцій щодо їх використання.

При дезінфекції парами оцтової кислоти стільники попередньо очищають від прополісу і забруднень і поміщають у щільний вулик чи шухляду. Зверху на соторамки кладуть шар тканини, товщиною 2 см, змочують їх 80 %-вим розчином оцтової кислоти з розрахунку 200 мл на один 12-рамковий вулик.

При дезінфекції великої кількості стільників їх поміщають у корпуси вуликів, які ставлять один на одного, кожен прокладають шаром тканини, змоченої розчином оцтової кислоти, як зазначено вище. Зверху вулик закривають дошками, а всі щілини ретельно замазують глиною чи заклеюють папером. У такому вигляді стільники витримують три доби, якщо температура зовнішнього повітря не менша, ніж 16°С чи п'ять діб при температурі, нижче 16°С. Після цього стільники витягають і провітрюють на повітрі, не менше 20 год.

Для приготування 80 %-ного розчину оцтової кислоти до чотирьох частин 96 %-вої технічної оцтової кислоти додають одну частину води.

Вулики, стільники, бджолиний інвентар, устаткування і спецодяг дезінфікують також газоподібними дезінфікуючими засобами, керуючись інструкціями і настановами щодо їх застосування.

10.3.3.2. Віск і мед, які отримані з неблагополучних пасік дезінфікують і використовують так, як і при американському гнильцеві.

10.3.4. Септицемія

10.3.4.1. Вулики після механічного очищення дезінфікують такими дезінфікуючими засобами, як наприклад, 3 %-вим розчином водню пероксиду чи розчином, що містить 1 % водню пероксиду і 0,5 % мурашиної кислоти при витраті 0,5 л/м²; при експозиції 2 год. Дерев'яні частини порожніх соторамок очищають від фекалій бджіл і по обидва боки зрошують за допомогою гідропульта до цілковитого заповнення комірок одним з таких дезінфікуючих розчинів при експозиції 2 год: 3 %-вим розчином водню пероксиду; сумішшю, що містить 1 % водню пероксиду і 0,5 % мурашиної кислоти; 1 %-вим розчином глутарового альдегіду.

Розчини видаляють з комірок шляхом струшування соторамок, після чого стільники промивають водою і просушують.

10.3.4.2. Віск і мед, отриманий з неблагополучних пасік, знезаражують і використовують також, як і при американському гнильці.

10.3.5. Паратиф, Гафніоз

10.3.5.1. Вулики, вставні дошки, стелини, рамки механічно очищають і зрошують за допомогою гідропульта чи дезінфекційної установки (1 л/м² поверхні) дезінфікуючим засобом з класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів на основі глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання, наприклад, 3 %-вим гарячим розчином (70°С) натрію гідроксиду при експозиції 2 год.

Після дезінфекції вулики, вставні дошки, стелини, рамки промивають водою і висушують.

10.3.5.2. Стільники, забруднені фекаліями бджіл, перетоплюють на віск. Порожні стільники, які придатні для подальшого використання, обприскують по обидва боки до повного заповнення всіх комірок сучасними дезінфектантами, зареєстрованими в Україні, керуючись інструкціями щодо їх застосування. Із загальновідомих засобів, використовують, наприклад, 1 %-вий розчин йоду однохлористого при експозиції 3 год.

Дезінфікуючий розчин з комірок видаляють шляхом струшування соторамок. Потім стільники промивають водою і висушують.

10.3.5.3. Халати, рушники, лицьові сітки кип'ятять у воді 10 хв. чи занурюють в один із дезінфікуючих розчинів, призначених для цього, наприклад, в 1 %-вий розчин хлораміну на 4 год. Після обробки промивають у воді і висушують.

10.3.5.4. Віск знезаражують згідно п. 10.3.1.1. Мед, отриманий від хворих сімей, реалізують після тримісячного зберігання при кімнатній температурі.

10.3.6. Мішечкуватий розплід і вірусний параліч

10.3.6.1. Вулики, вставні дошки, стелини, рамки ретельно механічно очищають і зрошують їх за допомогою гідропульта чи дезінфекційних установок (0,5 л на 1 м² поверхні) одним із дезінфікуючих засобів із класу окислювачів чи хлорвмісних сполук, зареєстрованих в Україні, наприклад, 4 %-вим розчином водню пероксиду; 2 %-вим (за активним хлором) водним розчином двітретиносновної солі кальцію гіпохлориту. Через 3 год. зазначені об'єкти промивають водою, висушують і після закінчення 5 год. використовують за призначенням.

10.3.6.2. Стільники, які забруднені фекаліями бджіл і непридатні для використання, перетоплюють на віск. Порожні стільники, придатні для подальшого використання, обприскують по обидва боки до повного заповнення всіх комірок розчинами дезінфікуючих засобів, керуючись інструкціями і настановами щодо їх застосування, наприклад, 4 %-вим розчином водню пероксиду при експозиції 3 год. Дезінфікуючий розчин з осередків видаляють шляхом струшування соторамок. Потім стільники промивають водою і просушують. Використовувати їх можна через 24 год. після висушування.

10.3.6.3. Вуликові полотна, наволочки утеплювальних подушок, халати, рушники, лицьові сітки, металевий дрібний бджолиний інвентар, а також мед дезінфікують, як при американському гнильцеві.

10.3.6.4. Віск від бджолиних сімей пасіки, неблагополучної щодо мішечкуватого розплоду бджіл, автоклавують при 0,5 атмосфер і експозиції 30 хв.

10.3.6.5. Заключну дезінфекцію поверхневого шару чорноземного ґрунту в місцях стояння вуликів проводять одним із дезінфектантів, наприклад, хлорним вапном (із вмістом, не менше 25 % активного хлору) в дозі 1 кг на 1 м² шляхом перемішування з ґрунтом на глибину 5 см і наступним змочуванням водою з розрахунку 10 л на 1 м² і експозиції чотири доби (для супіщаного ґрунту доза препарату складає 0,5 кг на 1 м²).

10.3.7. Аскосфероз

10.3.7.1. Вулики, рамки й інші дерев'яні предмети від хворих бджолиних сімей ретельно механічно очищають й обробляють дезінфікуючими засобами із класу лугів, окислювачів, кислот, хлорвмісних препаратів, препаратів на основі глутарового альдегіду, чверть амонійних сполук, зареєстрованих в Україні, згідно інструкцій і настанов щодо їх використання, наприклад, розчином, що містить 10 % водню пероксиду і 0,5 % мурашиної кислоти при експозиції з моменту першого нанесення 4 год; 10 %-вим розчином йоду однохлористого при експозиції 5 год. Після дезінфекції всі предмети промивають водою і просушують.

10.3.7.2. Порожні стільники (без трупів личинок) зрошують по обидва боки за допомогою дезінфекційної установки чи гідропульта до повного заповнення комірок одним з дезінфікуючих препаратів, зареєстрованих в Україні, наприклад, 4 %-вим розчином препарату йоду однохлористого при експозиції 5 год. Інші стільники перетоплюють на віск. Витопки і пергу спалюють.

Після дезінфекції стільники промивають водою. Дезінфікуючий розчин і воду з комірок стільників видаляють шляхом струшування соторамок, після чого стільники просушують.

10.3.7.3. Металевий інвентар піддають механічному очищенню і дезінфікують. Після дезінфекції інвентар промивають водою і просушують.

10.3.7.4. Медогонки обробляють дезінфікуючими засобами із класу окислювачів, лугів, альдегідовмісних органічних сполук.

Після дезінфекції медогонки промивають водою і просушують.

З воском і медом, отриманим від благополучних щодо інфекційних хвороб пасік, діють відповідно до п. 10.3.1.2 і 10.3.1.3. Територію пасіки, утеплювальні подушки і халати, рушники, лицьові сітки дезінфікують, як при американському гнильцеві.

10.3.8. Меланоз

З метою попередження поширення меланозу при інструментальному заплідненні бджолиних маток мікрошприц промивають водою і дезінфікують. Наприклад, у 2 %-вому розчині препарату йоду однохлористого 10 хв. чи у 0,1 %-вому розчині йоду (йод розчинений у 70º спирті). Для нейтралізації залишків йоду, що залишився на стінках шприца, його промивають стерильним фізіологічним розчином.

11. Аерозольна дезінфекція

11.1. Загальні положення

11.1.1. Аерозолі з розчинів дезінфікуючих засобів застосовують для профілактичної і вимушеної дезінфекції тваринницьких (птахівничих) і підсобних приміщень, устаткування і тари, транспортних засобів, інкубаційних і товарних яєць, інкубаторів і інкубаторіїв, боєнь, санітарних боєнь, утильцехів та ін.

11.1.2. Суть дезінфекції аерозолями полягає в тому, що водні розчини хімічних препаратів за допомогою спеціальних генераторів розпилюються до туманоподібного стану – аерозолю. Аерозоль з дезінфікуючої речовини може бути отриманий і безапаратним способом - шляхом хімічної сублімації.

11.1.3. Для одержання дезінфекційних аерозолів застосовують пневматичні (струменевий аерозольний генератор - САГ-1 та ін.), дискові (відцентровий аерозольний генератор на підвищеній частоті струму - ЦАГ), термомеханічні (генератор аерозольний - ГА-2 чи АГ-УД-2) і інші типи розпилювачів. Стиснене повітря до пневматичних розпилювачів можна подати компресорами різних марок з продуктивністю, не менше 30 % і тиском 4 атм.

11.1.4. Для знезараження приміщень (при відсутності тварин) з дезінфектантів у формі аерозолю застосовують засоби різних класів, які зареєстровані в Україні, керуючись інструкціями щодо їх застосування.

11.1.5. Для дезінфекції повітря і поверхонь приміщень (у присутності тварин) у формі аерозолю застосовують препарати із класу кислот, йодвмісних окислювачів, наприклад, молочну кислоту, йодтриетиленгліколь і натрію гіпохлорит.

11.2. Порядок дезінфекції тваринницьких (птахівничих) приміщень аерозолями.

11.2.1. Перед аерозольною дезінфекцією приміщення й устаткування зрошують водою чи слабким розчином дезінфікуючого засобу і піддають ретельному механічному очищенню. Потім закривають двері, вікна, фрамуги, вихідні отвори гнійних каналів, люки природної і примусової вентиляції, заклеюють папером наскрізні щілини.

11.2.2. Температура повітря в приміщенні повинна бути не нижче, ніж 12°С, відносна вологість – не менше 60 %. При недостатній вологості повітря треба попередньо чи разом з дезінфікуючими засобами розпилити воду з розрахунку 10 мл/м³.

11.2.3. Частини опалювальної системи (опалювальні батареї, труби, печі і т.п.), що мають температуру 40°С і вище, та поверхні приміщення, до яких вони прилягають, перед аерозольною дезінфекцією обробляють спрямованим (на об'єкт) аерозолем дезінфікуючого засобу.

Сильно зволожені горизонтальні поверхні приміщення (калюжі промивних вод) перед аерозольною обробкою варто осушити.

11.2.4. У залежності від розміру приміщення і продуктивності генератора (розпилювача) визначають кількість точок введення аерозолю.

11.2.5. Оброблене приміщення закривають і витримують відповідно до чинної настанови щодо застосування конкретного препарату. Після закінчення експозиції його провітрюють, включають вентиляцію, відкривають вікна, двері. Якщо після дезінфекції необхідно терміново зайняти приміщення, то в нього вводять аерозоль відповідної нейтралізуючої речовини в дозі, яка дорівнює половині розпиленого дезінфектанту. Потім через 1 - 2 год. включають вентиляцію для провітрювання. Поїлки і годівниці після дезінфекції аерозолями миють водою.

11.3. Профілактична дезінфекція аерозолями

11.3.1. Профілактичну дезінфекцію проводять щоразу після звільнення приміщення від худоби і птахів. Застосовують аерозолі зареєстрованих в Україні дезінфікуючих засобів, куруючись інструкціями щодо їх застосування.

11.3.2. Птахівничі приміщення дезінфікують аерозолями одного з дезінфікуючих препаратів, щоразу після звільнення від птахів. Інкубатори й інкубаторії знезаражують після завершення технологічного процесу.

11.4. Вимушена дезінфекція аерозолями

11.4.1. Перед проведенням вимушеної (поточної, заключної) аерозольної дезінфекції проводять ретельну санітарну підготовку і герметизацію приміщень, як зазначено в п.п. 2.4.2, 2.4.5, 11.2.1.

1.4.2. Дезінфекцію у формі аерозолю при окремих інфекційних хворобах проводять дезінфікуючими засобами, які зареєстровані в Україні і придатні для вимушеної дезінфекції при інфекційних хворобах, керуючись інструкціями і настановами щодо їх застосування.

11.5. Безапаратний спосіб одержання дезінфікуючих аерозолів

11.5.1. При безапаратному способі одержання аерозолів хлорйодводню попередньо готують два розчини: солянокислий розчин йоду і освітлений розчин хлорного вапна (чи нейтрального кальцію гіпохлориту). Для приготування першого розчину беруть 375 мл концентрованої соляної кислоти, у якій розчиняють 7 г калію йодиду, а потім 3,5 г йоду кристалічного. Другий розчин готують у такий спосіб. У 125 мл води розчиняють 25 г хлорного вапна чи кальцію гіпохлориту з вмістом 25 % активного хлору і відстоюють не менше доби. Конденсаційний аерозоль одержують при змішуванні першого розчину з другим у співвідношенні 3:1; на кожні 100 мл суміші додають 10 г металічного алюмінію. Аерозолями хлорводню в дозі 5 мл/м³ знезаражують поверхні, інфіковані кишковою паличкою, а в кількості 10 мл/м³ – стафілококом.

11.5.2. Безапаратний спосіб одержання аерозолів хлору досягається шляхом взаємодії хлорного вапна з аміачною селітрою в присутності води. Компоненти беруть у співвідношенні 1:0,4:0,3 і перемішують у металевому чи дерев'яному посуді. На 1 м³ камери (приміщення) витрачають 20 г хлорного вапна, що містить 21-26 % активного хлору, 8 г аміачної селітри і 6 мл води. Аміачну селітру попередньо розчиняють у воді в співвідношенні 4:3. Потім у посуд (бочку) наливають половину кількості розчину аміачної селітри, додають до нього хлорне вапно і вміст перемішують. Після чого доливають розчин аміачної селітри. З одного посуду обробляють до 500 м³ приміщення. Температура повітря в ньому повинна бути не нижче 15°С, відносна вологість – 90 %.

11.6. Порядок дезінфекції поверхонь спрямованими аерозолями

11.6.1. Спрямовані аерозолі з масовим медіанним діаметром часток 85±15 мкм одержують за допомогою насадки ТАН (продуктивність 900 - 1100 мл/хв.) чи іншого розпилювача.

11.6.2. Спрямованими аерозолями дезінфікують негерметизовані приміщення, тамбури, прибудови, деяке обладнання, щілинні підлоги, а також опалювальні батареї, нагріті до 40°С і вище, і прилеглі до них поверхні з відстані 1,5 - 2 м, забезпечуючи рівномірне покриття їх тонкою плівкою дезінфікуючого засобу.

11.6.3. При Сальмонельозі, Колібактеріозі, Інфекційному ринотрахеїті і Диплококковій інфекції великої рогатої худоби застосовують спрямовані аерозолі дезінфікуючих засобів, наприклад, розчину натрію гіпохлориту з вмістом 1,5 % активного хлору чи 3 %-вий (за препаратом) розчин надоцтової кислоти, норми витрати яких 200 мл/м².

11.6.4. При Колібактеріозі, Сальмонельозі і Пастерельозі свиней теж використовують спрямовані аерозолі дезінфікуючих засобів, наприклад, натрію гіпохлориту чи нейтрального кальцію гіпохлориту з розрахунку 200 мл/м², при експозиції 3 год.

11.6.5. При Сальмонельозі, Колібактеріозі і Пастерельозі овець невеликі ділянки в звільнених від тварин приміщеннях дезінфікують спрямованими аерозолями хлорвмісних препаратів чи з класу кислот, наприклад, 5 %-ного (за препаратом) розчину надоцтової кислоти, 2 %-ного (за діючою речовиною) розчину глутарового альдегіду при експозиції 1 год. або 2,5 %-ного розчину (за активним хлором) натрію гіпохлориту при експозиції 2 год. Витрата розчинів складає 200 мл/м².

При Некротичному гепатиті, Брадзоті і злоякісному набряку застосовують спрямовані аерозолі окислювачів, наприклад, 10 %-ного розчину водню перекису з додаванням 1 % мурашиної кислоти. Витрата розчину складає 400 мл/м², експозиція 2 год.

11.6.6. Для профілактичної дезінфекції обмежених площ (боксів, стійл і т.п.), а також поточної дезінфекції кошар, тепляків і лікувально-профілактичних пунктів (ЛПП) при Паратифі, Колібактеріозі і Пастерельозі овець застосовують препарати зареєстровані в Україні, керуючись інструкціями щодо їх використання.

11.6.7. Щілинні підлоги в приміщеннях тваринницьких комплексів дезінфікують спрямованими аерозолями дезінфікуючих засобів, наприклад, розчином натрію гіпохлориту з вмістом 5% активного хлору, 10 %-вий розчин препарату надоцтової кислоти.

Витрата рідини для обробки 1 м² сумарної поверхні щілинної підлоги (включаючи бічні і нижні поверхні ґрат підлоги) повинна бути не менше 200 мл. Спрямовані аерозолі одержують за допомогою насадки ТАН, що працює в режимі, зазначеному в п. 11.6.1. Щілинну підлогу спрямованими аерозолями обробляють дворазово, переміщаючи насадку поперек щілин підлоги на відстані 0,5 - 0,7 м. Кут нахилу осі насадки повинен бути 60° до горизонтальної поверхні підлоги.

11.7. Порядок проведення поточної дезінфекції приміщень аерозолями в присутності птахів і тварин

11.7.1. Для дезінфекції поверхонь приміщень і обладнання (у присутності птахів) на об’єктах господарювання, неблагополучних щодо колібактеріозу, тифу-пулорозу, мікоплазмозу, пастерельозу, інфекційного ларинготрахеїту застосовують низькодисперсні спрямовані аерозолі водних розчинів одного з дезінфікуючих препаратів, затверджених в Україні, керуючись інструкціями щодо їх застосування. Із загальновідомих препаратів це: натрію гіпохлорит, нейтральний кальцію гіпохлорит чи мононатрієвої солі дихлоризоціанурової кислоти з вмістом 1,5-2 % активного хлору. Крім того, використовують 1,5-2 %-вий розчин хлораміну Б чи 3 %-вий стабілізований розчин водню пероксиду (для його стабілізації додають 0,5 % молочної чи оцтової кислоти), 3 %-ні розчини надоцтової кислоти й алкамону.

11.7.2. Низькодисперсні аерозолі одержують за допомогою розпилювачів. Поверхні можна обробляти також за допомогою дезінфекційних установок, обладнаних розпилювачем, що забезпечує дрібнокрапельне розпилення розчину.

11.7.3. Перед дезінфекцією приміщень проводять механічне очищення підлоги, стін і обладнання від забруднень. Потім внутрішні поверхні приміщення, устаткування, інвентар, а також пір'яний покрив птахів рівномірно обробляють (при включеній вентиляції) низькодисперсними (дрібнокрапельними) аерозолями дезінфікуючих засобів, з розрахунку 100 - 200 мл на 1 м² поверхні. Після дезінфекції залишки дезінфікуючого розчину з поїлок і годівниць видаляють. У період дезінфекції температура в приміщенні повинна бути не нижчою 15°С.

11.7.4. Для дезінфекції поверхонь приміщень і устаткування у присутності телят у промислових комплексах, неблагополучних щодо бронхопневмонії, інфекційного ринотрахеїту, застосовують низькодисперсні спрямовані аерозолі 3 %-ного розчину надоцтової кислоти і розчину натрію гіпохлориту з вмістом 1 % активного хлору, витрата яких складає 0,2 л/м² та інших зареєстрованих в Україні дезінфектантів.

11.7.5. Перед дезінфекцією очищають підлогу, годівниці, автопоїлки і стіни до висоти 1,5 м.

11.7.6. Аерозольну дезінфекцію поверхонь приміщень у присутності телят (при захворюванні) проводять один раз у три-п'ять днів.

11.7.7. Після закінчення розпилення годівниці та автопоїлки промивають водопровідною водою для видалення залишків дезінфектанту.

11.8. Порядок дезінфекції повітря тваринницьких (птахівничих) приміщень

11.8.1. Повітря птахівничих приміщень дезінфікують фізичними і хімічними методами, у тваринницьких приміщеннях – тільки хімічними методами.

Фізичні методи дезінфекції повітря: для дозованого використання УФО застосовують штучні генератори, а також лампи низького тиску з увіолевого скла, що пропускає на 70 % УФ-променів із довжиною хвилі 254-256 нм. Сюди відносять лампи типу БУВ-15 (30 Вт), БУВ-30-П та БУВ-60-П (30 та 60 Вт), Н-60 (настінні). Максимальна бактерицидність спостерігається на відстані 1 м від лампи при потужності не менше 1 Вт/м², або одна лампа на 6-12 м² (залежно від потужності). Хімічні методи дезінфекції повітря полягають у використанні аерозолів дезінфікуючих речовин.

Джерела бактерицидного ультрафіолетового випромінювання працюють у приміщеннях для вирощування молодняку 10-12 год., а для дорослої птахів – 8 - 9 год. на добу.

При виникненні на птахофабриці аерогенних інфекційних захворювань (інфекційний ларинготрахеїт, грип, стафілококоз та ін.) бактерицидні лампи працюють цілодобово до повної ліквідації захворювання.

Приміщення повинні бути обладнані витяжними і приточними вентиляційними каналами (камерами) з можливістю рециркуляції повітря та централізованого притоку і витягання повітря. У приточних вентиляційних камерах блоки касет з бактерицидними лампами встановлюють після калорифера, а у витяжних – перед вентиляторами витягання повітря.

Очищення, дезінфекцію і дезодорацію вентиляційного повітря в інкубаторіях і птахівницьких приміщеннях здійснюють цілодобово, а в меланжевих цехах – під час їх роботи.

11.8.1.1. При роботі з устаткуванням необхідно дотримуватися наступних заходів безпеки: без заземлення обладнання не включати; ремонт, очищення випромінювачів і ламп проводити тільки при виключеній напрузі електричного струму; прямі промені не повинні знаходитися в полі зору людини; при налагодженні випромінювачів варто користатися захисними окулярами з простого скла; всі заходи щодо обслуговування і ремонту установок повинні здійснювати особи, що пройшли інструктаж з техніки безпеки.

11.8.2. Для дезінфекції повітря приміщень у присутності тварин і птахів застосовують високодисперсні аерозолі, зареєстровані в Україні і придатні для цього дезінфікуючих засобів, керуючись інструкціями і настановами щодо їх застосування, наприклад, 40 %-вий розчин молочної кислоти, 20 %-вий розчин резорцину, йодтриетиленгліколю з розрахунку 0,1 - 0,5 мл на 1 м³, аерозоль хлорскипидару з розрахунку 2 г хлорного вапна і 1 г скипидару на 1 м³.

11.8.3. Для дезінфекції повітря аерозолі препаратів одержують за допомогою компресорів і розпилювачів чи генераторів. Крім того, препарати випарюють з посуду (керамічного, емальованого чи металевого), не допускаючи їх пригоряння. Рівномірного розподілу дезінфектанту в повітрі приміщення досягають за допомогою примусової нагрівальної вентиляції чи шляхом розпилення (випаровування) його в декількох місцях будівлі. В приміщенні з однієї точки препарат розпилюють на відстань, не більше 500 м³, а випаровують на об’єм 100 - 150 м³.

11.8.4. При Колібактеріозі, Тифі-пулорозі, Пастерельозі, Мікоплазмозі, інфекційному ларинготрахеїті птахів повітря приміщень обробляють аерозолями дезінфікуючих засобів із різних класів, наприклад, аерозолями молочної кислоти, триетиленгліколю чи резорцину, дезінфікують чотири-п'ять разів у день з інтервалом 1,5-2 год., а аерозолями хлорскипидару – один раз при виключеній вентиляції з експозицією 20 хв.

11.8.5. Для дезінфекції повітря приміщень у присутності телят з метою профілактики респіраторних хвороб використовують високодисперсні (масовий медіанний діаметр 5-10 мкм) аерозолі дезінфікуючих засобів, наприклад, аерозолі молочної кислоти чи йодтриетиленгліколю. Молочну кислоту (40 %-вий розчин) використовують у дозі 100 мг/м³, при експозиції 30 хв. Дезінфекцію проводять у день тричі на добу з інтервалом 4 год. Йодтриетиленгліколь розбавляють водою в співвідношенні 1:1 і 200 мг розчину витрачають на 1 м³ приміщення. Обробку здійснюють один раз у два дні.

Приміщення обробляють аерозолями молочної кислоти чи йодтриетиленгліколю впродовж усього періоду хвороби і два-три дні після припинення виділення хворих тварин.

11.9. Дезінфекція м'ясної і яєчної тари аерозолями

11.9.1. На птахофабриках, інкубаторно-птахівничих станціях, у птахівничих господарствах, птахокомбінатах, а також на тарних складах і тароремонтних заводах яєчну і м'ясну тару перед повторним її використанням дезінфікують у герметичних камерах аерозолями дезінфікуючих засобів, зареєстрованих в Україні.

11.9.2. Камери для дезінфекції тари в господарствах, на складах і тароремонтних заводах будують за типовими проектами.

11.9.3. Аерозолі одержують за допомогою генератора САГ-1 чи інших установок.

11.9.4. Яєчні картонні чи дерев'яні коробки з вкладеними в них прокладками (вертикально по 12 шт.) розміщують на стелажі камери так, щоб між кожною коробкою залишався простір 0,5 - 1 см, а між прокладками – 0,5 см.

Після закінчення дезінфекції тари дезінфікуючий засіб нейтралізують чи провітрюють картонну і дерев'яну тару на складі впродовж однієї - двох діб.

11.9.5. Металеві чи дерев'яні шухляди з-під м'яса перед дезінфекцією очищають від залишків паперу, промивають струменем гарячої води, ставлять вертикально на стелажі камери так, щоб між кожною шухлядою залишався простір не менше 1 см.

11.10. Дезінфекцію інкубаторів і інкубаторіїв проводити аерозолями дезінфікуючих засобів, зареєстрованих в Україні, керуючись інструкціями щодо їх застосування.

Перед дезінфекцією інкубаторій, підсобні приміщення, інкубаційні шафи, інвентар і все устаткування, а також вентиляційні канали ретельно механічно очищають. Після дезінфекції все кілька разів промивають водою.

11.11. Дезінфекція інкубаційних яєць аерозолями

11.11.1. Аерозольну дезінфекцію інкубаційних курячих, індичих, качиних і гусячих яєць здійснюють із профілактичною метою двічі: спочатку на птахофермі в перші дві години після знесення (незалежно від ступеня їх забруднення), потім в інкубаторії (у спеціальній камері чи інкубаційних шафах) перед інкубацією, але тільки чистого яйця.

Для дезінфекції яєць обладнують герметизовані камери (приміщення) об’ємом, не менше 6 м³ з витяжними вентиляторами і сітчастими стелажами вздовж стін. Яйця розміщують у лотках в один ряд на стелажах уздовж стін.

11.11.2. В інкубаторіях для передінкубаційної дезінфекції яєць обладнують стаціонарні аерозольні камери об’ємом, не менше 20 м³.

При дезінфекції яєць у шафах інкубатора хлорне вапно не застосовують.

11.11.3. Дезінфекцію яєць у камерах і інкубаційних шафах проводять також за допомогою аерозольної установки САГ-1, насадки ТАН та інших розпилювачів, що генерують аерозоль з масовим медіанним діаметром часток 5-20 мкм.

Промиті і висушені яйця сортують, укладають в інкубаційні лотки і дезінфікують аерозолями відповідних дезінфікуючих розчинів.

11.12. Аерозольна дезінфекція транспорту

11.12.1. Залізничні вагони

11.12.1.1. Залізничні вагони після вивантаження тварин, птахів і сировини тваринного походження, а також ізотермічні вагони, що підлягають ветеринарно-санітарній обробці, дезінфікують аерозолями 37 %-ного розчину формальдегіду.

11.12.1.2. Перед проведенням дезінфекції аерозолями, вагони очищають від гною й інших забруднень і промивають гарячою водою.

11.12.1.3. Вагони дезінфікують аерозолями дезінфектантів, зареєстрованих в Україні. При дезінфекції дверей люки закривають, а для введення аерозолю залишають невелику щілину. Температура у вагоні повинна бути не нижчою 15°С. Зовнішні поверхні вагонів дезінфікують спрямованим потоком аерозолю. Дезінфекцію вагонів із усім інвентарем можна проводити в герметизованому приміщенні депо. У цьому випадку двері і люки вагона залишають відкритими.

11.12.2. Автомобільний транспорт

11.12.2.1. Автомобільний транспорт дезінфікують у спеціальних герметизованих приміщеннях (дезблок, дезкамера) одним із високодисперсних дезінфікуючих засобів. Аерозоль одержують за допомогою генераторів АГ-УД-2, ГА-2, САГ-1 та інших з розрахунку 30 мл/м³. Експозиція знезараження – 30 хв. Температура повітря в приміщенні (дезблоці, дезкамері) повинна бути не нижчою 10°С. Автотранспорт можна дезінфікувати і на відкритих майданчиках шляхом дрібнокрапельного зрошення 5 %-вими розчином алкамону. Витрата їх складає 100-150 мл/м², експозиція 20 - 30 хв. Дрібнокрапельне зрошення поверхонь транспорту проводять за допомогою аерозольної насадки ТАН, як зазначено в п. 11.6.1.

11.12.2.2. Для дезінфекції автомобільного транспорту після перевезення хворих на туберкульоз тварин застосовують спрямовані аерозолі препаратів з класів кислот та альдегідів, наприклад, 1 %-ного (за діючою речовиною) розчину надоцтової кислоти з розрахунку 200 мл/м² і 4 %-вий (за діючою речовиною) розчин глутарового альдегіду в кількості 150 мл/м², при експозиції 1 год.

12. Дезінфекція бактерицидними пінами

12.1. Бактерицидні піни для дезінфекції об’єктів тваринництва.

Бактерицидні піни являють собою препаративну форму дезінфектантів, одержану за допомогою піногенераторів з робочого розчину дезінфікуючого засобу, в якому міститься біологічно м’яка поверхнево-активна речовина (ПАР). Для приготування робочого розчину беруть дезінфікуючі засоби, а в ролі ПАР виступає піноутворююча речовина.

Застосування бактерицидних пін забезпечує тривалий контакт дезінфікуючого засобу з оброблюваними поверхнями, особливо з тими, які мають складну конфігурацію (рифлені, сітчасті, перетинчасті), а також з вертикальними поверхнями і стелею.

12.2. Призначення бактерицидних пін.

Бактерицидні піни застосовують для профілактичної дезінфекції тваринницьких приміщень, кліток, будиночків для хутрових звірів, а також для вимушеної дезінфекції за відсутності і в присутності тварин при вірусних і бактеріальних інфекціях (крім захворювань, викликаних споровою мікрофлорою).

12.3. Технологія дезінфекції.

Дезінфекцію здійснюють за відсутності тварин після старанного очищення і миття приміщень та обладнання. Температура повітря при проведенні дезінфекції повинна бути не нижчою 10°С при відносній вологості повітря не менше 65 %.

Робочі дезінфікуючі речовини готують не пізніше, ніж за 8 год. до проведення дезінфекції. Для їх приготування в дезустановки заливають воду і додають дезінфікуючий засіб потрібної концентрації і 5 % піноутворювача до об’єму розчину. Розчин ретельно перемішують впродовж 1-2 хв.

Після приготування робочого розчину до шлангу дезустановки приєднують піногенератор і приводять в робочий стан дезустановку так, щоб забезпечити тиск розчину в шлангу перед піногенератором в межах 4-8 кг/см², а потім наносять піну з віддалі 2-5 м від дезінфікуючої поверхні. Товщина шару піни повинна бути в межах 2-3 см, що відповідає витраті робочого розчину дезінфектанту 200 – 300 мл на 1 м² оброблювальної поверхні.

Для профілактичної дезінфекції застосовують бактерицидні піни, які містять розчини глутарового альдегіду, розчину хлораміну Б, сульфохлорантину, водню пероксиду. Вимушену дезінфекцію при хворобах, вказаних в пункті 2.1. цієї інструкції, крім аспергільозу, проводять бактерицидними пінами, які містять розчини більшої концентрації глутарового альдегіду, хлораміну Б, пероксиду водню чи сульфохлорантину. При профілактичній чи вимушеній дезінфекції експозиція складає 3 год., після чого поїлки і годівниці промивають водою від залишків бактерицидної піни, приміщення провітрюють, висушують і дозволяють заводити в них тварин.

Для профілактичної дезінфекції в присутності молодняку свиней (поросят-відлученців) при шлунково-кишкових хворобах (сальмонельоз, колібактеріоз, коліентеротоксемія, дизентерія) застосовують бактерицидні піни, одержані з робочого розчину, в якому міститься більш слабка концентрація глутарового альдегіду і хлораміну Б.

При профілактичній дезінфекції в присутності поросят експозиція складає 1 год., норма витрати 200 мг/м².

12.4. Контроль якості дезінфекції.

Оцінку якості дезінфекції приміщень і обладнання проводять відповідно до чинних рекомендацій щодо санітарно-мікробіологічного дослідження змивів з поверхонь тест-об’єктів та об’єктів ветеринарного нагляду і контролю, затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини від 24.12.04.

РОЗДІЛ ІІ. ДЕЗОДОРАЦІЯ

13. Загальні положення

13.1. Основне призначення дезодорації – усунення або маскування неприємного запаху, який утворюється в тваринницьких приміщеннях внаслідок випаровування і гнильного розпаду органічних субстратів.

13.2. В тваринницьких приміщеннях, де необхідно провести дезодорацію, останню поєднують з проведенням профілактичної дезінфекції, як це передбачено в підрозділі 3 цієї інструкції. Для дезінфекції використовують тільки такі дезінфікуючі засоби, які самі не мають різкого неприємного запаху.

13.3. Дезодорація проводиться тільки після механічної очистки приміщень, видалення гною, залишків кормів та ін.

13.4. Заходи боротьби з неприємним запахом в тваринницьких приміщеннях складаються з:

• - загальногосподарських заходів;
• - хімічних методів дезодорації;
• - фізичних методів дезодорації.

14. Загальногосподарські заходи

14.1. Прибирання приміщень необхідно проводити щоденно 1 - 2 рази на день в залежності від фізіологічного стану тварин та конструкції приміщень. Прибирання проводять гідрозмивом під тиском в індивідуальних станках – в зоні перетинкової підлоги, в групових станках очищають всю поверхню підлоги. Гній видаляють крізь перетинкову підлогу в каналізаційні труби. Після кожного прибирання для очищення гнійних каналів необхідно впустити воду з нагнітальних резервуарів.

14.2. Щоденне прибирання приміщень для індивідуального утримання тварин знижує концентрацію аміаку в повітрі на 8 - 17 % летючих органічних сполук з неприємним запахом на 35 %, бактеріальну забрудненість – на 5-10 %, при груповому – відповідно на 50 %, 50 %, 2 - 4 %.

14.3. В приміщеннях комплексів необхідно слідкувати за технологічною кількістю тварин в стійлі. При збільшенні тварин в стійлі ускладнюється якісне прибирання, підвищена ймовірність забруднення шкіри тварин.

14.4. Необхідно дотримуватися тривалості профілактичної перерви в секторах, які експлуатуються за принципом „все зайнято – все вільно”. Якісне очищення і дезінфекція приміщень в період профілактичної перерви дозволяє впродовж 5 - 6 днів після постановки тварин в сектор зберігати дезодоруючий ефект дезінфікуючих засобів.

14.5. В приміщеннях для утримання молодняку тварин необхідно додатково один раз у 8 - 10 днів здійснювати механічне очищення стійл від гною, щоб запобігти його розкладанню.

15. Хімічний метод дезодорації

15.1. Для усунення неприємного запаху в тваринницьких приміщеннях використовують препарати – дезодоранти та дезінфектанти, затверджені Державним департаментом ветеринарної медицини України для застосування в тваринницьких приміщеннях в присутності тварин.

15.2. Дезодоруюча дія хімічних речовин досягається внаслідок:

• - маскування неприємних запахів іншими, більш приємними;
• - взаємодія активних речовин з молекулярними та функціональними групами сполук, які мають неприємний запах, при цьому утворюється менш токсична сполука;
• - вплив хімічних речовин на мікрофлору, яка викликає розпад відходів.

15.3. Оскільки в тваринницьких приміщеннях запах, в основному, бактеріального походження, то проведення дезінфекції призводить до зниження рівня мікрофлори в повітрі і на огороджувальних конструкціях зменшення інтенсивності неприємного запаху.

15.4. Дезодорацію тваринницьких приміщень в присутності тварин хімічними речовинами здійснюють аерозольним методом або зрошенням поверхні приміщень, а також дезодорантами у вигляді таблеток, порошків, які здатні випаровувати речовини з приємним запахом.

15.5. Для дезодорації та профілактичної дезінфекції в тваринницьких приміщеннях використовують направлені аерозолі:

- 3 % (за препаратом) розчин надоцтової кислоти в дозі 150 - 200 мл/м²;

- 0,3 - 0,5 % глутарового альдегіду.

15.6. Дезінфікуючі розчини (вказані в п. 31.5) застосовують із розрахунку 1 л на 1 кг поверхні при експозиції 1 год.

15.7. Направлені аерозолі препаратів отримують за допомогою турбулюючої аерозольної насадки, яка працює від компресора і створює тиск повітря 3 атм., при продуктивності форсунки 1 л/хв. Потік аерозолю направляють безпосередньо на поверхню, яка підлягає обробці, з відстані 1,5- 2 м.

15.8. Для дезодорації і дезінфекції застосовують також високодисперсні аерозолі, які отримують за допомогою аерозольних насадок ТАН або САГ при тиску стиснутого повітря 4-5 атм і продуктивності ТАН-500 мл/хвилину.

15.9. Для дезодорації високодисперсними аерозолями застосовують:

• - 6 %-вий водний розчин водню пероксиду;
• - 6 %-вий водний розчин молочної кислоти.

15.10. Для обробки проходів та поверхні підлоги за зоною знаходження тварин в секторах для індивідуального утримання застосовують:

• - 2 %-вий розчин калію перманганату;
• - 2 %-вий розчин мідного купоросу (міді сульфату).

15.11. Дезінфікуючі розчини (вказані в п. 31.10) використовують із розрахунку 200 мл/м² при експозиції 1 год. Обробку поверхні приміщень проводять методом зрошення або за допомогою гідропульту.

15.12. Дезінфекцію і дезодорацію необхідно проводити одночасно у всіх секторах свинарника, в коридорах та галереї.

15.13. Для дезінфекції і дезодорації коридорів та галереї використовують низькодисперсні аерозолі, розчини для зрошення підлоги.

15.14. В побутових приміщеннях щоденно після закінчення роботи проводять ретельне прибирання: очищають від пороху шафи, підлогу миють мильно-лужним розчином або водою з додаванням мийних засобів.

15.15. Для дезодорації побутових приміщень промислових комплексів застосовують дезодоранти, призначені для дезодорації побутових приміщень, кухонь.

16. Фізичний метод дезодорації

16.1. До фізичних методів дезодорації відносять різні адсорбенти, які поглинають неприємні запахи (солома, торф, дерев’яна стружка тощо).

Для дезодорації використовують УФ лампи високої напруги, які включають на 1 год.

Розділ ІІІ. ДЕЗІНСЕКЦІЯ І ДЕЗАКАРИЗАЦІЯ

17. Загальні положення

17.1. Заходи боротьби зі шкідливими ектопаразитами тварин (членистоногими, комахами, кліщами) на тваринницьких (у тому числі птахівницьких) фермах полягають в:

а) додержанні ветеринарно-санітарних заходів, які забезпечують чистоту і порядок в приміщеннях для тварин і на прилеглій території та недопущення заносу паразитичних ектопаразитів на територію ферми;

б) регулярному періодичному обстеженні всіх тваринницьких ферм, птахофабрик та інших об’єктів з метою вияснення наявності шкідливих ектопаразитів та своєчасної організації заходів боротьби з ними;

в) проведенні весняної профілактичної та регулярної періодичної дезінсекції і дезакаризації в приміщеннях на території тваринницьких ферм, а також обробки тварин а метою винищування шкідливих ектопаразитів та захист тварин від ураження ними.

17.2. Обстеження приміщень, тварин та птахів з метою перевірки благополуччя два рази на рік – восени, з наступною стійкою теплою погодою (середньодобова температура 10°С та вище) та на початку осені. Ферми і тваринницькі комплекси, неблагополучні щодо ектопаразитів, обстежують щомісяця, до їх благополуччя.

17.3. 3 метою охорони об’єктів Державного ветеринарного нагляду від заносу в них ектопаразитів особливу увагу приділяють недопущенню завезення тварин, уражених ектопаразитами. При комплектуванні птахоферм повинні бути прийняті заходи щодо недопущення заносу пташиних гамазових кліщів і клопів з тарою, предметами устаткування та інвентарем.

18. Порядок проведення дезінсекції і дезакаризації

18.1. Дезінсекцію і дезакаризацію приміщень та територій проводять в плановому порядку на всіх фермах, птахофермах та птахофабриках.

18.2. Профілактичну дезінсекцію і дезакаризацію проводять з метою знищення ектопаразитів, а також їх яєць, личинок і німф, з метою недопущення масового розмноження і розселення комах та кліщів на фермах в теплу пору року. Цю роботу необхідно проводити, як правило, восени з настанням стійкої теплої погоди (від 10°С і вище), в період весняної активізації мух, курячих кліщів, мух-збудників міазів, овечих кровососок, іксодових кліщів та інших шкідливих членистоногих.

На птахофабриках профілактичну дезінсекцію і дезакаризацію проводять, крім того, в будь-яку пору року, перед кожним новим комплектуванням цехів (пташників та ін.) курчатами або дорослою птицею.

18.3. Дезінсекція і дезакаризація включає проведення попередньої механічної очистки тваринницьких приміщень і території ферм від гною і сміття та промивання гарячою водою годівниць, кліток, всього обладнання, інвентарю, з наступною обробкою інсектицидами або акарицидами. Як правило, профілактичну дезінсекцію і дезакаризацію проводять одночасно з профілактичною дезінфекцією або безпосередньо після неї з врахуванням поєднання препаратів. Наступні (після весняної) дезінсекційні і дезакаризаційні обробки приміщень на фермах проводять за необхідністю, в залежності від санітарного стану ферм та ефективності застосованих хімічних сполук.

18.4. На передодні можливого нападу кліщів і комах на тварин організовують обробку їх шкіряного покриву з метою попередження нападу ектопаразитів та їх знешкодження.

18.5. При застосуванні для дезакаризації і дезінсекції токсичних препаратів ветеринарні спеціалісти, дезінсектори та інші особи зобов’язані дотримуватись заходів, які зазначено в пункті 4 цієї інструкції.

Під час проведення такої роботи забороняється палити і їсти. Після кожної години роботи з препаратом в приміщеннях необхідно влаштовувати 10 хв. перерви з виходом працівників на свіже повітря; необхідно включати вентилятори, відкривати вікна і двері для ретельного провітрювання приміщень.

19. Дезінсекція і дезакаризація на фермах, де утримується велика рогата худоба

19.1. На фермах і в гуртах великої рогатої худоби особлива увага повинна бути приділена організації проведення заходів щодо боротьби з мухами та їх личинками, підшкірними оводами, ґедзями, комарами, мошками і мокрецями, вошами, іксодовими та іншими кліщами.

19.2. Обстеження ферм і стад з метою виявлення їх зараження шкідливими комахами і паразитичними кліщами необхідно проводити навесні (після танення снігу), а потім регулярно, через кожні 30 - 45 днів в період всього літа і осені.

При цьому перевіряють: в приміщеннях і дворах – наявність окрилених мух, які перезимували, а також їх личинок в гною, залишках кормів та в інших органічних субстратах, на території ферм – личинок комарів, особливо в дрібних тимчасових заболочених водоймах; а в місцях передбаченого випасу великої рогатої худоби іксодових та інших паразитичних кліщів.

19.3. При літньо-осінніх обстеженнях перевіряють ступінь зараження приміщень, дворів, літніх таборів та загонів для тварин іксодовими кліщами, кровосисними двокрилими та іншими комахами.

Крім того, впродовж року, періодично необхідно оглядати велику рогату худобу на наявність вошей, волосоїдів, весною дорослих тварин і молодняк, старших 8-ми місяців на ураження підшкірним оводом.

Результати досліджень та спостережень враховують при плануванні заходів щодо дезінсекції, дезакаризації та з’ясування їх ефективності.

19.4. Заходи проти шкідливих ектопаразитів на фермах, де утримується велика рогата худоба складаються з дезінсекції і дезакаризації приміщень, території ферм, яку проводять одноразово з обробкою шкіряного покриву тварин. Для обробки тварин застосовують такі препарати, як неоцидол; бутокс-50 – витрата робочого розчину 3 л на тварину; проти підшкірного овода великої рогатої худоби використовують негувон N (розчин) в дозах: на 150-200 кг – 12 мл, на 201- 400 кг – 18 г, на 400 і більше кг – 24,0 г; неостомазан – водний розчин 1:1000 (захист тварин на 2-3 тижні), ектомін, ектопор, ціодрин, дельтокс; себацил – 10 мл на 10 л води; тактик (розводити 10 мл на 5 л води), витрата 5 л на 1 корову та інших препаратів, зареєстрованих в Україні.

19.5. Профілактичну дезінсекцію і дезакаризацію приміщень та прилеглої території (дворів, загонів, вигульних майданчиків) проводять, як вказано в пунктах 14.1 - 14.3.

Для дезінсекції приміщень застосовують 5%-ну гарячу емульсію креоліну, 3%-ну емульсію лізолу, 3%-вий гарячий водний розчин сірчаної чи мильно-карболової суміші, 20%-ну водну суспензію хлорного вапна.

19.7. При проведенні дезінсекції і дезакаризації необхідно забезпечити обробку всієї поверхні стін, перетинок, підлоги, стелі, вікон, дверей. Повторні обробки приміщень інсектоакарацидами проводять в літній період періодично, залежно від послаблення або припинення дії цих засобів на ектопаразатів.

19.8. Застосування препаратів, які містять гексахлоран і поліхлорпинен для обробки приміщень, в яких знаходяться дійні корови, а також розпилення хімічних сполук для дезінсекції молокоприймальних приміщень забороняється.

19.9. Для дезінсекції приміщень можна застосовувати також інсекцидні дими і аерозолі, як вказано в пункті 18.3.

19.10. Гній та інші органічні залишки на території ферми підлягають (з метою недопущення виплоду мух) хімічній дезінсекції засобами, вказаними в пункті 9.

19.11. Для знищення личинок мух в рідких субстратах (гноєзбірниках, вигрібних ямах та ін.), де личинки знаходяться на поверхні, використовують сухе хлорне вапно з розрахунку 1 кг на 1 м² площі.

19.12. З метою знищення личинок комарів в місцях їх виведення (в дрібних тимчасових водоймищах і заболочених місцях) обприскують ці місця 0,5 % водною емульсією 65 %-го концентрату поліхлорпинену з розрахунку 35 мл на 1 м² поверхні водоймища.

19.13. 3 метою боротьби з іксодовими кліщами вирубують кущі в місцях випасу тварин, очищають пасовища і територію біля тваринницьких приміщень від бур’янів та застосовують інші заходи, постійно підтримуючи в належному санітарному стані пасовища і приміщення для тварин.

19.14. 3 метою запобігання нападу оводів, кровосисних двокрилих комах та іксодових кліщів і їх знищення на тілі тварин в весняно-літній період (а в південних районах і восени) шкірний покрив великої рогатої худоби обробляють препаратами інсектоакарицидної і репелентної дії в порядку, передбаченому спеціальними інструкціями.

20. Дезінсекція і дезакаризація на свинофермах

20.1. У свинарських господарствах особливу увагу приділяють організації профілактичних заходів проти мух, а також проти вошей у свиней.

На свинарських фермах необхідно систематично, в період з квітня по жовтень проводити боротьбу з мухами. Свиней 2-3 рази на рік оглядають з метою виявлення вошей.

20.2. 3 метою попередження масового розмноження і поширення мух на свинарських фермах весною, з настанням теплої погоди (10°С та вище) проводять профілактичну дезінсекцію, звертають особливо увагу на ретельне очищення свинарників і територій ферм від гною, залишків сміття, а також на очищення інших місць виплоду мух.

20.3. Для дезінсекції свинарників застосовують дезінсекційні засоби, які зареєстровані в Україні, наприклад, 5%-ну гарячу емульсію креоліну, 3%-ну емульсію лізолу, 3%-вий гарячий водний розчин сірчаної чи мильно-карболової суміші, 20%-ну водну суспензію хлорного вапна для обробки зовнішніх стін свинарників та огорожі. Препаратом тактик обприскують приміщення (5 мл препарату на 10 л води).

Дезінсекцію проводять після вигону свиней із приміщення.

Повторні обробки вказаними способами проводять в залежності від санітарного стану ферми, умов погоди та кількості мух на фермі, з проміжком 2 - 6 тижнів.

Дезінсекцію в свинарниках з метою знищення мух можна проводити також інсектицидними аерозолями за умови виведення тварин із приміщення та його герметизації.

20.4. 3 метою знищення мух інсектицидними димами та аерозолями пропонують також обробляти і літні табори для свиней.

Обробку таборів аерозолями і димами проводять в період, коли свині відсутні в таборах, знаходяться на пасовищі, це краще всього робити рано вранці або ввечері (коли земля холодна і відсутні висхідні потоки повітря). Табір та прилегла до нього територія повинні знаходитись під аерозольною хмарою, не менше 40 хв.

20.5. Для зменшення кількості мух у свинарниках кормокухонь пропонують розвішувати клейкі стрічки та розставляти засоби, які відлякують комах.

20.6. Для знищення личинок мух і попередження їх розмноження в гної, смітті та кормових відходах проводять дезінсекційну обробку їх одним із сучасних дезінсекційних засобів, затверджених в Україні. Із загальновідомих – це 20 %-ва водна емульсія нафталізолу, лізолу або креоліну, 5 %-ва водна емульсія, приготовлена із суміші 50 % концентрату поліхлорпінену на дизельному паливі із нафталізолом в рівному співвідношенні. Всі ці засоби застосовують із розрахунку 4 л на 1 м² поверхні.

Цими засобами одноразово обробляють і землю навколо нагромадження гною та інших субстратів на ширину до 2 м.

20.7. Для усунення виплоду мух в гноївці, їх обробляють препаратами, запропонованими в пункті 9 у тій же концентрації, в кількості 200 мл на 1 м² поверхні, повторні обробки проводять через 2 тижні.

21. Дезінсекція і дезакаразація на вівцефермах

21.1. На вівцефермах і в отарах овець особливу увагу приділяють своєчасному проведенню заходів щодо боротьби з порожнинними оводами – збудником естрозу овець, овечими кровососами – збудниками мелофагозу овець, вольфартовими мухами – збудниками міазів овець, іксодовими кліщами – переносниками збудників піроплазмозів, кошарними і коростяними кліщами.

Обстеження овець на присутність ектопаразитів проводять не рідше одного разу на місяць: кошари і бази обстежують навесні – після закінчення зимівлі та восени – перед початком стійлового утримання.

21.2. 3 метою профілактики заселення кошарними кліщами приймають наступні заходи:

а) приміщення, які призначені для зимового утримання овець влітку очищають від гною та сміття і ремонтують. В стінах, стелі, підлозі, в стовпах, годівницях залагоджують всі щілини та білять свіжегашеним вапном;

б) якщо в приміщенні виявили кошарних кліщів, проводять дезакаризацію. Щілини та тріщини перед закриттям заливають мазутом, автолом, креоліном або глиною, яка просочена цими препаратами.

Внутрішню поверхню кошар, стовпи та інвентар зрошують одним із сучасних дезінсекційних засобів, або 5% гарячою емульсією креоліну, 3% емульсією лізолу, 3% гарячим водним розчином сірчаної чи мильно-карболової суміші, 20%-вою водною суспензією хлорного вапна, 5 %-вою водною емульсією кам’яновугільного фенольного креоліну (температура емульсії 80-85°С).

Овець перед розміщенням в кошари ретельно обстежують на наявність кліщів і при позитивному результаті, тварин обробляють препаратом “пе-золь” 40 мг/м³, експозиція – 1 год.

22. Дезінсекція і дезакаризація на конефермах

22.1. На кінних фермах, кінних базах, на конюшнях і на кінних дворах проводять обстеження тварин на наявність шкідливих членистоногих та проводять інші дезінсекційні заходи, як описано в пунктах 15.1 та 16.6. цієї інструкції. Особливу увагу приділяють боротьбі з мухами, іксодовими кліщами, оводами, вошами та волосоїдами, які паразитують у коней.

22.2. З метою перешкодити скупченню мух і комарів в конюшні пропонують в літні місяці закривати вікна і двері приміщень металевими сітками, розвішувати в приміщеннях липкі стрічки.

23. Дезінсекція і дезакаризація на птахівничих підприємствах

23.1. На птахофермах в плановому порядку проводять обов’язкові заходи щодо профілактики прояву і знезараження курячих кліщів, клопів, пухопероїдів та інших ектопаразитів курей, а в південних районах України також і проти персидських кліщів. Ці заходи проводяться шляхом обстеження птахів та приміщень на наявність ектопаразитів, охорони птахоферм від занесення в них ектопаразитів, періодичної дезінсекції приміщень та обладнання, а також шляхом обробки птахів інсектоакарицидами.

23.2. Обстеження птахівничих приміщень необхідно проводити, не менше двох разів на рік – весною і восени, а в неблагополучних фермах, цехах та відділках – щомісячно.

Комплектувати ферми (цехи-відділення), а також доукомплектовувати поголів’я птахів дозволяється тільки птицею із благополучних щодо ектопаразитів об’єктів господарювання. Всю птахів, яка надходить на комплектування, в період карантину перевіряють на наявність ектопаразитів. Перевіряють також тару, обладнання та предмети догляду за птицею, яка доставлена з кожною партією. Виявлених при цьому паразитів знищують.

На великих птахівничих підприємствах будують спеціальне приміщення для обробки яєчної тари, інвентарю та предметів догляду.

Для попередження заносу кліщів слідкують, щоб на території ферм не було горобців та іншої дикої птахів.

Одним із важливих заходів, які перешкоджають розмноженню кліщів та клопів на птахофермах є дотримання чистоти у всіх приміщеннях та вигульних майданчиках. При цьому необхідно звертати увагу на своєчасне усунення тріщин, щілин в стінах і перегородках та в інших місцях, де можуть знаходитись кліщі та клопи. Виявлені дефекти залагоджують цементом, алебастром або іншими засобами. Дефекти в глиняних стінах рекомендують замазувати замазкою, яка складається з однієї частини креоліну та трьох частин дрібної крейди. Старі дерев’яні деталі приміщень замінюють новими.

23.3. Профілактичну дезінсекцію і дезакаризацію проводять кожного разу після звільнення приміщень від птахів перед наступним комплектуванням.

23.4. У разі виявлення в пташниках або на птахів ектопаразитів вивезення і ввезення птахів в ці відділення птахофабрики заборонено, за винятком вивезення птахів на забій.

Забороняється також передавати або обмінювати інвентар, предмети догляду за птицею із відділень, уражених ектопаразитами, в інші відділення.

23.5. В пташниках та цехах, в яких виявили курячі кліщі і клопи проводять наступні заходи щодо їх знищення: заражене приміщення звільняють від птахів та ретельно виявляють всі місця розмноження ектопаразитів, потім проводять завчасну обробку приміщень та обладнання одним із засобів: 1%-вим неоцидолом, 3%-вим севіном, дикрезилом, 1%-вим ціодрином, 0,25%-вим бензофосфатом, 0,2%-вим дібромом, 0,25%-вим дурсбаном. Ці препарати застосовують дворазово з інтервалом 5-7 днів – 100-200 мл розчину на 1м² площі. При цьому особливо ретельно обробляють щілини, пази та інші місця, де можуть розмножуватися ектопаразити.

Після проведення дезінсекції регулярно впродовж 3-х місяців слідкують за станом пташників.

При появі кліщів або клопів в приміщеннях проводять додаткову дезінсекцію в порядку, як зазначено вище.

Молодняк та дорослу птахів, які уражені пухопероїдами, зрошують 2 % водною емульсією оксамату із розрахунку 25-50 мл на 1 голову двічі з інтервалом два тижні, себацил розводять: 10 мл на 10 л води.

Розділ ІV. ДЕЗІНВАЗІЯ

24. Загальні положення

24.1. Дезінвазію проводять з метою знищення яєць і личинок гельмінтів та ооцист кокцидій у зовнішньому середовищі. За призначенням дезінвазію тваринницьких приміщень та вигульних майданчиків поділяють на профілактичну, поточну і заключну.

В тваринницьких приміщеннях, де необхідно провести профілактичну дезінвазію, останню поєднують з проведенням профілактичної дезінфекції, як передбачено в пунктах 3.1 - 3.2 цієї інструкції, 3 цією метою для дезінфекції застосовують тільки такі дезінфікуючі засоби, які використовують в гарячому вигляді (70-80°С).

24.2. Поточну дезінвазію проводять в обов’язковому порядку після дегельмінтизації тварин та повторюють її після кожної чергової дегельмінтизації.

24.3. Заключну дезінвазію приміщень проводять після дегельмінтизації тварин або після виведення із приміщень всіх хворих тварин. Засоби та режими заключної дезінвазії такі, як і для поточної при відповідних гельмінтозах.

24.4. Перед дезінвазією повинна проводитись попередня механічна очистка приміщень, прибирання гною, залишків кормів та ін. Після дезінвазії приміщення провітрюють, годівниці та напувалки промивають водою, роблять побілку, дезінфікують інвентар та предмети догляду за тваринами.

24.5. При аскаридозі свиней та параскаридозі коней використовують 10%-ну гарячу емульсію ксилонафту при експозиції 3 год.; 5 %-вий гарячий розчин натрію гідроксиду або калію гідроксиду при експозиції 6 год. Вказані розчини потрібно застосовувати дворазово, з годинним інтервалом, із розрахунку 0,5 л на 1 м² знезаражуючої площі при кожній обробці.

Крім вказаних засобів, можна застосовувати 3 %-ну емульсію технічного ортохлорфенолу (кімнатної температури), 1 л на 1 м² площі, при експозиції 3 год.

24.6. При трихоцефалятозах – 5 %-вий розчин карболової кислоти, 4 %-вий гарячий (70-80°С) розчин натру їдкого, 3 %-ва емульсія технічного ортохлорфенолу.

Всі засоби застосовують із розрахунку на 1 м² площі при експозиції 3 год.

24.7. При стронгілятозах: 3%-вий розчин йоду однохлористого; 5 %-ва емульсія ксилонафту або дезінфекційного креоліну, 5 %-ва сірчанокарболова суміш, 1 %-ва емульсія технічного ортохлорфенолу; із розрахунку 1 л розчину на 1 м² знезаражуючої поверхні при експозиції 1 год.

24.8. При стронгілоїдозах: 3 %-вий розчин йоду однохлорного, 3 %-вий розчин карболової кислоти, 1 %-ва емульсія ортохлорфенолу технічного при експозиції 1 год., при витраті розчину 1 л на 1 м² площі.

24.9. При аскаридіозі і гетеракідозі птахів: 5 %-ва гаряча водна емульсія ксилонафту; 5 %-вий розчин карболової кислоти; 3 %-ва емульсія технічного ортохлорфенолу (кімнатної температури).

Кожен із вказаних розчинів застосовують із розрахунку 1 л на 1 м² знезаражуючої поверхні при експозиції 3 год.;

24.10. При токсокарозі і токсаскаридозі собак, лисиць та песців: 5 %-ні гарячі (70-80°С) розчини натру їдкого, калію їдкого або карболової кислоти із розрахунку 1 л на 1 кг знезаражуючої поверхні при експозиції 3 год.; 6 %-ну емульсію активованого ортохлорфенолу при температурі 28-30°С та експозиції 3 год.

Будиночки та клітки, в яких проводилась дегельмінтизація тварин, дезінфікують шляхом опалювання вогнем паяльної лампи.

24.11. При кокцидіозах кролів та птахів застосовують 7 %-вий розчин аміаку, приготований шляхом змішування 280 мл 25 %-ного аміаку та 720 мл води при температурі 18-22^оС за експозиції 3 год.; 10%-вий гарячий розчин йоду однохлористого за експозиції 5 год.; 2 %-ва емульсія технічного ортохлорфенолу при температурі 18-20°С за експозиції 3 год.

Витрати препаратів – 1 л на 1 м² площі.

Залізні клітки можна дезінфікувати вогнем паяльної лампи. Перелік деяких дезінвазійних засобів та концентрації їх застосування при інвазійних хворобах наведені в таблиці 2.

24.12. Гній від тварин та послід від птахів, інвазований яйцями та личинками гельмінтів або ооцистами кокцидій, підлягають знезараженню біотермічним способом, як зазначено в пункті 9.

Таблиця 2. Перелік дезінвазійних засобів та режими їх застосування для профілактичної і вимушеної дезінвазії

Засоби	Призначення	Концентрація, %	Витрата, л/м2	Експозиція, год	Примітка
Йод однохлористий	Стронгілоїдози	3	1	1	-
Хлорне вапно	Теніїдози (ехінококоз, мультицептоз собак)	2,7 % активного хлору	1	2	Двократно з інтервалом 1 год. по 0,5 л/м2
Ксилонафт вод. емульс. (70-80°С)	Аскаридоз свиней, параскаридоз коней	10	1	3
Натрій гідроксид (70-80°С)	Аскаридоз свиней, параскаридоз коней	5	1	6
Натрій гідроксид (гарячий розчин)	Трихоцефальози	4	1	3
Карболова кислота	Трихоцефальози	5	1	2
Ксилонафт (емульсія)	Стронгілятози	3	1	1
Креолін	Також	3	1	1
Сірчано-карболова суміш	Також	5	1	1
Йод однохлористий	Також	3	1	1
Ксилонафт (гаряча водна емульсія)	Аскаридоз, гетеракідоз птахів	5	1	1
Натрій гідроксид	Також	5	1	3
Карболова кислота	Також	5	1	3

На об’єктах господарювання, де гній та послід підлягає метановому бродінню в спеціальних установках, цей процес може бути застосований і для його дезінвазії. При мезофільному процесі бродіння (температура 30-34°С) гній, заражений яйцями та личинками аскарид чи параскарид, необхідно витримувати в бродильниках, не менше 40 днів, а гній та послід, заражений яйцями та личинками трихоцефал, спронгілят, аскаридій, гетеракід та ооцистами кокцидій, не менше 20 днів.

При термофільному процесі бродіння (температура 50-55°С) в гної і посліді яйця гельмінтів і ооцисти кокцідій повністю гинуть за одну добу.

Таблиця 3. Засоби, рекомендовані для одночасної дезінвазії і дезінфекції

Препарат	Дезінвазія			Дезінфекція
	концентрація, %, t°С	експозиція, год	збудники	концентрація, %, t°С
Натрій гідроксид	5 %, 70-80°С	6	Аскаридозу, параскаридозу	2 %
	5 %, 70-80°С	3	Токсокарозу, токсаскаридозу	4 %
	4 %, 70°С	3	Трихоцефальозу	3 %
	5 %	3	Аскаридозу, гетеракідозу	10 %
Йод однохлористий	3 %	3	Стронгілоїдозу	5 %
	3 %	1	Стронгілятозів	5 %
Хлорне вапно	2,7 % активного хлору	3	Теніїдозів (ехінококозу, мультицептозу собак)	2 %, 4 %, 3 %

Розділ V. АПАРАТУРА ДЛЯ ДЕЗІНФЕКЦІЇ, ДЕЗІНСЕКЦІЇ ДЕЗОДОРАЦІЇ

25. Загальні положення

25.1. Ветеринарно-санітарну техніку за характером виконуваних при її допомозі робіт поділяють на такі групи: універсальні установки, установки і апарати для дезінфекції і дезінсекції приміщень розчинами, апарати для дезінсекції приміщень аерозолями, апарати для розпилення і зрошення шкірного покриву тварин.

Ветеринарно-санітарна техніка: автодезустановка Н.М. Комарова, агрегат дезінфекційний автомобільний (АДА), автомобіль дезінфекційний ветеринарний (АДВ), мийно-дезінфекційна установка (ОМ-22614), мийно-дезінфекційна установка (ОМ-5359-01); дезінфекційна установка (ЛСД-3М); ветеринарно-дезінфекційний автомобіль (ВДА-2); установка дезінфекційна пересувна модернізована (УДП-М); установка дезінфекційна самохідна (УДС); вогнева пароповітряна і пароформалінова камера (ВППК-2); аерозольний генератор (АГ-УД-2); струменевий аерозольний генератор (САГ-1); генератор аерозольний струменевий (САГ-10); дисковий аерозольний генератор (ДАГ); аерозоль-1; комплект (ТАН); пневматична вихрова аерозольна насадка (ПВАН-4); апарат „Автомакс”; апарат MISTER III^TM; апарат Golden Eagle^TM; багатодіапазоновий апарат Tornado^TM; обприскувач моторний переносний (ОМП-2) „Олень”; шланговий гідропульт; гідропульт великий ручний (КЗ).

Димовий автомобіль ТДА, обладнаний спеціальним розпилювальним пристроєм, призначеним для дезінфекції місцевості, доріг і різних об’єктів інсектицидними аерозолями.

Механічний змішувач МСАО-1, призначений для приготування в польових умовах інсектицидних розчинів і заправлення ними димових машин ТДА.

Розділ VІ. ДЕРАТИЗАЦІЯ

30. Загальні положення

30.1. Захист тваринницьких ферм і комплексів від гризунів здійснюють постійно, у всіх приміщеннях, на відкритій території та прилеглій до суб’єкта господарювання санітарно-захисної зони.

При відсутності гризунів проводять профілактичні заходи, при їх наявності – винищувальні.

30.2. Основними видами гризунів, які мешкають на тваринницьких фермах та комплексах є сірі та чорні пацюки і домашні миші.

30.3. Для знищення гризунів застосовують хімічні, біологічні, бактеріологічні та механічні методи боротьби.

До хімічних методів відносяться обробка нір, щілин, шляхи руху гризунів, а також впроваджують харчові та водні приманки, які мають в своєму складі дуст зоокумарину, натрієву сіль зоокумарину, ратіндан, масляний розчин діфенацину, пінокумарин, ландрат, ракумін, зерацид, конрацид, зоосорбцид, липкоцид, піноцин, крисид, липкі композиції тощо.

30.4. Як приманку використовують доброякісні корми та харчові продукти: пшеницю, насіння соняшника, кормові гранули, комбікорм, борошно та інші, а також воду.

Біологічний метод дератизації полягає в застосуванні природних ворогів гризунів (котів, собак, їжаків, вужів, сов та ін.) або в штучному зараженні гризунів бактеріями, які викликають їх загибель. Для знищення пацюків та мишей застосовують культури бактерій Ісаченка і Прохорова, а для знищення тільки мишей – культури бактерій Мережковського.

Бактеріальні препарати можливо застосовувати як самостійно, так і в суміші з отрутами. Одночасне їх застосування ефективніше, ніж кожного окремо.

Найбільш ефективним є комбікормовий препарат бактокумарин, в склад якого входить бактеріальна культура та натрієва сіль зоокумарину, його розкладають у місцях скупчення гризунів по 50-100 г.

Механічні засоби знищення гризунів зводяться до відлову їх пастками з наступним знищенням.

Для відлову гризунів застосовують капкани та інші пристрої. На кожні 10 м² ставлять один капкан або на 150-200 м² одну вершу.

31. Оцінка заселеності сільськогосподарських об’єктів гризунами

31.1. Систематично на об’єктах Державного ветеринарного нагляду необхідно проводити визначення заселення гризунами всіх приміщень, відкритої території та прилеглої до ферми санітарно-захисної зони.

31.2. Оглядову оцінку заселення господарств гризунами проводять за наявністю нірок гризунів, їх слідів, свіжих фекалій та погризених кормів, виявленням живих гризунів.

31.3. Нірки, в яких живуть гризуни виявляють наступним чином: ввечері всі виявлені нірки закривають землею, паклею, паперами та іншими матеріалами, вранці перевіряють нірки і в тих, які відкриті рахують, що в них мешкають гризуни.

31.4. Наявність на обстеженій території поодиноких нір гризунів, їх нечисельні сліди, свіжі фекалії та погризи кормів вказують на низький рівень заселення об’єктів та відкритої території гризунами. Часто виявлені жилі нірки гризунів, їх багаточисленні сліди, свіжі фекалії та погризи вказують про великий ступінь заселення.

31.5. Виявлення поодиноких гризунів під час прибирання приміщень, перестановки обладнання вказує на незначне заселення об’єктів гризунами. Регулярне виявлення їх в денний час – показник сильного ступеня заселення ними даного об’єкту або відкритої території.

31.6. Підтвердження наявності поодиноких гризунів є основою для проведення дератизаційних винищувальних робіт.

За цими ж ознаками (зменшення кількості жилих нір гризунів та використовуваних ними щілин, зменшення кількості слідів, свіжих фекалій та погризених кормів, відсутності живих гризунів) виявлених після закінчення цієї роботи, свідчить про ефективні результати виконаних заходів.

31.7. При необхідності більш точно оцінити ефективність виконаних на фермі або комплексі дератизаційних заходів, проводять визначення екстенсивності та інтенсивності заселення гризунами обробленої площі.

31.8. Екстенсивність заселення – показник, який характеризує ступінь заселення гризунами тваринницьких приміщень ферми або комплексу, вираховують за формулою:

• ЕЗ – екстенсивність заселення (%);
• Н – кількість приміщень ферми або комплексу заселених гризунами (шт.);
• М – кількість всіх наявних приміщень ферми або комплексу (шт.).

31.9. Інтенсивність заселення – показник, який визначає кількість гризунів, на заселеній ними території (окремо для приміщень та відкритої території). Його визначають за кількістю заселених за добу гризунами контрольного приміщення або за кількістю засліджених контрольних пилових майданчиків, виходячи з формули:

• ІЗ – інтенсивність заселення (кг/м²; шт./м²);
• А – кількість контрольного корму, який з’їли гризуни за добу на заселеній ними площі (кг) або кількість засліджених гризунами контрольних пилових майданчиків (шт.);
• П – заселена гризунами площа (м²).

В залежності від кількості контрольного корму, який з’їли гризуни за добу, інтенсивність заселення розділяють на:

• - слабку – з’їли менше 0,1 кг на 100 м² площі;
• - середню – з’їли від 0,1 до 0,5 кг на 100 м² площі;
• - сильну – з’їли більше 0,5 кг на 100 м² площі.

Для контрольного корму беруть найбільш привабливу для гризунів на досліджуваній площі харчову основу. Корм розкладають на 3-5 діб, щоденно фіксують його поїдання гризунами, а найвищий добовий показник корму, який з’їли гризуни, беруть для розрахунків у формулі.

31.10. Ефективність проведених дератизаційних робіт розраховують через 2-3 тижні після виконання цих заходів за формулою:

Х= (А-В)×100 : А, де

• Х – ефективність дератизації, %
• А – кількість жилих нір до дератизації (або кількість пробної принади, яку з’їдено до дератизації);
• В – кількість жилих нір через 2-3 тижні після дератизації (чи середньодобова кількість пробної принади, яку з’їдено через 2-3 тижні після дератизації).

Весь цикл проведення оцінки заселення (візуальна оцінка, визначення екстенсивності та інтенсивності заселення) повинен займати, не більше 6-7 діб.

32. Організаційно-господарські заходи

32.1. Роботу по боротьбі з гризунами починають з обстеження всіх приміщень, відкритої території, підземних і очисних споруд тваринницьких ферм та комплексів на наявність заселення їх гризунами. На основі результатів обстеження складають план винищувально-профілактичних заходів з розрахунком робочої сили, необхідної кількості дератизаційних та додаткових матеріалів (годівниці, поїлки, приманки та інше).

32.2. Для виконання дератизаційних заходів на тваринницьких об’єктах адміністрація закріплює спеціально підготовлених працівників або дератизаторів ветеринарно-санітарних підрозділів, які працюють на госпрозрахунку.

32.3. При знищенні гризунів за одним дератизатором закріплюють в залежності від віддаленості розміщення об’єктів 30-60 тис. м² площі, а при профілактичних роботах – 50-80 тис. м².

32.4. Боротьбу зі шкідливими гризунами на фермі, комплексі та навколишній зоні дератизатори проводять за одним планом, погодженим з головним ветлікарем району і направленим на забезпечення благополуччя території щодо гризунів.

32.5. У великих фермах та комплексах з робочою площею, більше 40 тис. м², дератизаторам повинна бути виділена окрема добре провітрювана кімната, яка закривається на ключ, в якій є витяжна шафа, ваги та інше спеціальне обладнання: годівниці та поїлки для гризунів, відра, складна драбина, електроліхтар, опалювач та інше.

32.6. Для обпилювання нір гризунів, щілин, доріжок, виготовлення отруйних майданчиків з дустів використовують поліетиленові флакони з еластичними стінками.

Для глибокого обпилювання підземних ходів гризунів використовують більш потужні обпилювачі – ручний вентиляційний, ранцевий вентиляційний, ручний поршневий та інші.

32.7. Дератизаційні годівниці виготовляють із бракованого шиферу, відрізків неметалевих труб, із фанери або тонкого тесаного дерева, інших підручних матеріалів.

32.7.1. Годівниці із бракованого шиферу являють собою жолоби довжиною 0,8 – 1,0 м. Їх вирізають ножівкою або циркулярною пилкою (рис.1).

Рис. 1. Годівниця для гризунів, виготовлена з шиферу.

Такі годівниці використовують для підвішування, закріплюють на різному обладнанні приміщень (водопровідних та теплових трубах, підтримуючих опорах та ін.). Кінці годівниць можна не закривати, так як 200-300 г приманки, яку розміщують посередині не висипається при з’їданні гризунами.

32.7.2. Годівниці із неметалевих труб виготовляють наступним чином: трубу, діаметром 12-15 см, розрізають на відрізки довжиною 50-60 см та відступивши на 5-6 см від їх кінців роблять пилкою прорізи на одну третину діаметра труби. В зроблені щілини вставляють по шматку фанери, яка не дає можливості приманці розсипатися та надає стійкості трубі (рис. 2).

Рис. 2. Годівниця для гризунів, виготовлена з труби.

32.7.3. Годівниці із фанери або тонких дощечок (ящики для приманок) роблять завдовжки 40-50 см, шириною та висотою 15-20 см. З кінцевих сторін годівниць роблять по одному отвору, діаметром 5-6 см, нижній край якого розміщують на висоті 2-3 см.

32.8. Для поїння використовують вакуумні поїлки, які використовуються при вирощуванні курчат або будь-які інші з низькими бортиками.

32.9. Для підвищення ефективності та гарантії безпеки дератизаційних заходів на тваринницьких фермах та комплексах відзначають спеціальні місця, недоступні для тварин, в яких встановлюють дератизаційні годівниці або поїлки. В них дератизатори постійно підтримують наявність отруйних харчових та водних приманок, а дно обпилюють дуетами антикоагулянтів. Ці місця називають постійними точками отруєння гризунів або приманочними точками.

32.9.1. На кожні 100 м² оброблюваної площі розміщають 2 - 3 точки з приманками. Їх кількість збільшують в 2-3 рази при знищенні мишей. Ставлять дератизаційні годівниці та поїлки з врахуванням характеру заселення об’єкту гризунами.

33. Знищувально-профілактичні заходи

33.1. Знищення гризунів на тваринницьких фермах та комплексах проводять завдяки обробці нір, щілин, шляхів пересування та місць скупчення гризунів отруйними порошками (дустами), піною та липкими дератизаційними композиціями, доповнюючи та комбінуючи ці прийоми з використанням харчових та водних отруєних приманок.

33.2. Обробку нір гризунів та щілин 1 % дустом зоокумарину, ратинданом (0,5 % дуст дифенацину), пінокумарином, липкими дератизаційними композиціями розділяють на:

• - обпилювання – обробку дустами антикоагулянтів з допомогою спеціальних обпилювачів (РВД-1, ОРВ) підземних ходів, нір (щілин), розташованих під підлогою або в ґрунті на відкритій території господарства;
• - обробку дустами антикоагулянтів за допомогою полімерних флаконів з еластичними стінками нір, щілин на невелику глибину від їх вхідних отворів;
• - закупорювання вхідних отворів нір гризунів пінними формами родентицидів або тампонами з вати, паклі, лігніну, притрушеними дустами антикоагулянтів;
• - обмазування внутрішніх стінок вхідних отворів нір гризунів липкими дератизаційними композиціями;
• - встановлення біля вхідних отворів нір отруйних покривів (дератизаційних майданчиків) з дустів антикоагулянттів, родентицидних пін або липких дератизаційних композицій.

33.2.1. Витрата дусту на обробку одного вхідного отвору пацючої нори або щілини складає: при пропилюванні – 15-25 г, напилюванні – 5-15 г, при тампонуванні на один тампон – 5-10 г, для виготовлення отруйного покриття (пилового майданчика) – 30 г/м².

При боротьбі з дрібними мишоподібними гризунами (хатні, польові миші), витрати дусту для проведення пропилювання та обпилювання нір скорочують в два рази.

33.2.2. Для обробки одного вхідного отвору (щілини) піну із аерозольного балону випускають впродовж 8-10 с. Липкими дератизаційними композиціями (товщиною 2-3 мм) обмазують внутрішні стіни тих вхідних отворів нір (щілин), які зроблені в твердих матеріалах (бетон, цегла, дерево).

33.2.3. Отруйні покриття біля вхідних отворів нір (щілин) гризунів наносять або безпосередньо на оточуючий їх матеріал, або на підставку із картону, фанери, шиферу, руберойду. Використання підставок дозволяє переносити отруйні покриття з одного місця на інше і зменшується забруднення оброблюваної площі препаратами.

33.2.4. Завдяки візуальним спостереженням за гризунами і за слідами їх життєдіяльності виявляють основні шляхи руху і місця скупчення гризунів, на яких встановлюють отруйні покриття (дератизаційні майданчики) із дустів, пін та липких дератизаційних композицій. Довжина майданчиків із дустів та липких композицій не менше 50 см (50-80 см), із пін – 40-50 см. Ширина покриття, встановлених на підлозі повз стін та інших перешкод 25 см, а нанесених на труби, дроти, виступи будівельних конструкцій та інші відповідають ширині поверхні, використовуваній гризунами, для пересування по них (4-15 см). Товщина покриття із піни та липких дератизаційних композицій – 2-3 мм.

33.2.5. В місцях з підвищеною вологістю, а також на дротах та інших, де не можна використовувати пилові майданчики внаслідок намокання або обсипання дусту, використовують пінні форми родентацидів, а за їх відсутності для боротьби з пацюками використовують липкі дератизаційні композиції, які виготовляють безпосередньо на об’єктах господарювання.

33.2.6. Деякі дератизаційні композиції готують шляхом змішування в рівних вагових кількостях 1 % дусту зоокумарину з одною із наявних консистентних змазок, наприклад: солідол або нігрол. Для рівномірного розподілу отрути в змазці композицію на основі нігролу безпосередньо перед використанням слід знову добре перемішати.

33.2.7. Обробку нір, щілин, шляхів пересування та місць скупчення гризунів проводять щоденно впродовж 5-7 днів. В перші 3 - 4 дні ці роботи виконують в повному об’ємі на всій оброблюваній площі, а надалі на основі візуального контролю лише там, де продовжують зберігатися свіжі сліди життєдіяльності гризунів.

33.3. Отруйні принади на основі гранульованих кормів (зерна злаків, кормові гранули, насіння соняшника та інші) з порошкоподібними формами родентицидів готують шляхом ретельного змішування 1 кг харчової основи спочатку з 20-30 г рослинної олії, а потім з 20-30 г 1 %-ного дусту зоокумарину або ратиндану.

У боротьбі з гризунами застосовують також парафінові принади чи брикети. Для виготовлення парафінової принади необхідно 1-1,5 г технічного зоокумарину, який розчиняють в 1 л хлороформу та 50 – 75 г парафіну. Зерно (6 кг) заливають приготовленим розчином і постійно перемішують впродовж 1 год. для всмоктування розчину в зерно. Потім його витримують 1 – 2 доби для випаровування хлороформу. Або готують таку принаду: змішують 430 г зерна, 20 г олії, 50 г зоокумарину і додають 450 г розтопленого парафіну.

Пінокумарин – піноутворюююча форма зоокумарину містить 2 % натрієвої солі цього препарату, піноцин (містить 1% отрути). Випускаються в аерозольній упаковці, використовують для закупорювання нір отруйною піною.

Натрієву сіль зоокумарину випускають у вигляді кристалічного порошку і використовують для виготовлення водних і харчових принад, а також для виробництва бактокумарину і пінокумарину. Готують 1 %-вий розчин солі у перекип’яченій воді. На 1 кг принади необхідно 15-25 мл робочого розчину, а на 1 л води – 5 мл. У водні принади бажано додавати 1-2% цукру.

Вазкум – в’язка маса, містить 0,5 % зоокумарину. Нори та шляхи руху гризунів обробляють при плюсовій температурі – 30 г на 1 м² площі. З цією метою використовують липкоцид.

Для знищення гризунів використовують також зернові або круп’яні принади, такі як зоосорбцид, діфенацин, ратиндан, зерацид, натрію фторацетат, барію фторацетат, натрію арсеніт, крисид. Ці препарати використовують згідно з настановами щодо їх застосування.

Газову дератизацію проводять в ізольованих приміщеннях (елеватори, комори, холодильники, судна після розвантаження та інші об’єкти). Перед газацією приміщення ретельно герметизують, виводять тварин, звільняють від кормів; після закінчення добре провітрюють. З цією метою застосовують сірчистий ангідрид – пацюки та миші гинуть через 15-20 хв. при наявності 0,1 % ангідриду в повітрі; для дератизації холодильників найчастіше використовують вуглекислий газ 500-700 г/м³ з експозицією 48 год.; бромистий метил застосовують для дератизації комор, де зберігають зерно та суден-кормовозів в дозі 10 мг/м³ при експозиції 5 год.

33.3.1. Приманки із подрібненого комбікорму або борошна готують шляхом змішування. Для виготовлення 1 кг приманки 20-30 г 1 %-ного дусту зоокумарину або ратиндану ретельно змішують спочатку з 50 г харчової основи, далі зі 100 г, а потім з 200 г, 400 г і т.д., поки не використають всю харчову основу. Для більшої привабливості в приманку додають 30-50 г цукру-піску або цукрової пудри, меляси, сухого молока.

33.3.2. Рідкі отруйні приманки готують з натрієвою сіллю зоокумарину. До 1 л води додають 5 мл 1 %-ного водного розчину солі і 20-30 г цукру. Рідкі приманки є ефективними в умовах, де у гризунів не вистачає вологи (млини, комбікормові заводи, склади з сухими кормами та ін.).

При відсутності натрієвої солі зоокумарину, поверхню рідини обпилюють дустом зоокумарину або ротиндану із розрахунку 3 г на 100 см² поверхні.

33.3.3. Наведені раніше дози отрут в приманках розраховані на організацію боротьби з сірими пацюками. При боротьбі з чорними пацюками дози подвоюють, а при знищенні домашніх мишей – збільшують втроє.

33.3.4. Приманку на оброблюваній площі розкладають впродовж 4-5 днів. На об'єктах, де у гризунів є багата і різноманітна кормова база, основу знищувальних заходів повинні складати безприманочні методи дератизації (обробка нірок гризунів, встановлення на шляхах їх руху та в місцях скупчення отруйних покриттів), а в додаток до цього – свіжеприготована приманка із найбільш привабливих для гризунів на даному об’єкті кормів.

34. Дератизація на свинофермах

34.1. Серед сільськогосподарських тварин свині – найбільш чутливі до антикоагулянтів. Зоокумарин та його натрієва сіль в дозі 1 мг/кг живої маси при багаторазовому використанні викликає загибель тварин, особливо поросят після кастрації, коли в них пошкоджені кров’яні судини. При одноразовому використанні отрута смертельна в дозі 15 мг/кг. Менш токсичним для свиней є дифенацин.

34.2. При отруєнні тварин антикоагулянтами треба терміново проводити лікування, яке включає приймання 1 раз в день вітаміну К – по 1-3 мг/кг внутрішньом’язово, глюконату кальцію по 10-20 мл на голову внутрішньом’язово, глюкози 20 %-вої по 50-100 мл на голову під шкіру, а також серцеві препарати. Курс лікування – 6-8 днів.

34.3. При наявності в раціоні свиней великої кількості люцерни, люцернового борошна, капусти, рибного борошна, які мають багато вітаміну К (від 2 до 100 мг/кг), необхідно підвищити витрату антикоагулянтів в принадах в 2-3 рази, так як вітамін К діє протилежно антикоагулянтам.

34.4. Ставлять підвісні годівниці, принадні ящики, поїлки та годівниці із відрізків труб в місцях найбільшого скупчення гризунів, на шляхах їх пересування або в місцях вірогідного проникнення в приміщення комплексу, недоступних для свиней.

У службових та допоміжних приміщеннях, в кормоцехах, в коморах, де не роблять щоденного прибирання, ставлять принадні ящики, годівниці із відрізків труб та поїлки.

У свинарниках-маточниках, приміщеннях для хряків, у відгодівельних приміщеннях, у свинарниках для ремонтного молодняка, холостих та супоросних свиноматок, де щоденно проводять гідрозмив, використовують подвійні годівниці, закріплюючи їх на арматурі обладнання та інших шляхах руху гризунів.

Не можна проводити дератизацію під час масових обробок свиней (кастрація, дегельмінтизація, щеплення та ін.). На дератизацію одного свинарника, площею 500-600 м² при середньому ступені заселення пацюками потрібно 1,5-2 кг зоокумарину.

35. Дератизація на птахівничих підприємствах

35.1. Найбільш стійкі до антикоагулянтів кури. Чиста отрута зоокумарину в дозі 200 - 300 мг на голову багаторазово або 1-2 г одноразово не смертельна для курей. Але застосування антибіотиків та кокцидіостатиків з кормами для птахів пригнічує біосинтез вітаміну К в їх організмі, і тому вони стають більш чутливими до антикоагулянтів, особливо при клітковому утриманні. Тому при проведенні дератизаційних заходів необхідно слідкувати, щоб отрута та приманки не потрапляли в корми птахів.

35.2. У птахівничих господарствах як принаду допускається використовувати яйця свіжого бою. Для цього в кожне розбите яйце із шприца вливають 0,5 мл 10 %-ного водного розчину натрієвої солі зоокумарину, приготовленого для цієї мети. 3 - 4 денне розкладання такої принади дозволяє на 90 - 95 % знищити чисельність гризунів.

У пташниках можна ставити спеціальні закриті ящики (постійно діючі дератизаційні годівниці) з наскрізними отворами для пацюків. У середину ящиків кладуть принаду, а дно притрушують зоокумарином.

Ліквідація гризунів, які залишилися живими, як звичайна дератизація на пташниках, зводиться до широкого застосування антикоагулянтів різними методами (обпилювання нірок та щілин, виготовлення отруйних покриттів та використання інших принад).

36. Дератизація у звірогосподарствах

36.1. Чутливість хутрових звірів до антикоагулянтів така, як і сірих пацюків, тому в звірогосподарствах та кролегосподарствах ретельно слідкують за тим, щоб родентициди не потрапляли в корми тваринам.

36.2. При проведенні дератизації в основному застосовують приманочні методи знищення – обробка нірок, шляхів руху та місць скупчення гризунів.

36.3. На території розташування шедів обов'язковому обпиленню підлягають залишки кормів, які зібрані та тимчасово зберігаються в посуді і є для гризунів основними місцями годівлі.

36.4. Під настилом шедів та між їх рядами вхідні отвори нір гризунів обробляють дустами антикоагулянтів, закупорюють тампонами або отруйними пінами. В холодильниках та кормокухнях використовують отруйні покриття.

37. Дератизація на фермах по утриманню великої рогатої худоби і овець

37.1. Велика рогата худоба та вівці стійкі до антикоагулянтів. Отрута, з’їдена в дозі 100 - 200 мг багаторазово не смертельна для них як і разові дози в 1-5 г.

37.2. При випадковому отруєнні для усунення гіпотромбоанемії тваринам переливають кров, яка має нормальну кількість протромбіну та проводять лікування за схемою, вказаною в п. 24.2 тими ж препаратами, але в дозах, відповідно до виду та віку даних тварин.

37.3. В корівниках, телятниках та кошарах використання одночасно різних методів є найбільш ефективним шляхом боротьби з гризунами.

38. Техніка безпеки і особиста гігієна при проведенні дезінфекції, дезінсекції, дератизації

З метою запобігання виробничого травматизму, професійних захворювань, хімічних отруєнь при проведенні ветеринарно-санітарних заходів повинен проводитись інструктаж та навчання працівників щодо безпечності прийомів та методів роботи незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробничої дільниці, а також кваліфікації та стажу роботи працівника. Для цього при прийнятті на роботу проводиться ввідний, первинний та періодичний (повторний) інструктаж із записом в журналі проведення інструктажів

Ввідний інструктаж знайомить нового працівника з:

1) основними небезпечними ділянками, які можуть зустрічатись на робочому місці;

2) правилами поведінки та застережливих заходах;

3) правилами внутрішнього трудового розпорядку;

4) основами особистої гігієни;

5) правилами пожежної безпеки;

6) правилами харчування та пиття;

7) типовими нещасними випадками, які можуть статися при порушенні інструкцій;

8) Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, пов'язаних з виробництвом.

Первинний інструктаж на робочому місці доповнює ввідний інструктаж та має на меті познайомити працівника з обладнанням, наявністю небезпечних місць роботи та показати методи правильної і безпечної роботи на даному робочому місці за даною спеціальністю.

Інструктаж на робочому місці супроводжується ознайомленням з виробничим процесом, показом прийомів роботи і як правило проводиться індивідуально з кожним працівником, який обов'язково знайомиться з наявними правилами та тимчасовою інструкцією по техніці безпеки.

Періодичний (повторний) інструктаж призначений для кращого засвоєння працівниками початкових знань і правил щодо безпечного виконання робіт. Проводиться не рідше одного разу на рік. На робочих місцях розробляються місцеві, тимчасові інструкції по техніці безпеки. з урахуванням виконуваних робіт і затверджуються адміністрацією підприємства.

Для проведення ветеринарно-санітарних заходів використовують дезінфекційні машини, установки та камери, які допускають до роботи в налагодженому технічному стані, що забезпечують надійну і безпечну роботу, відповідно до “Єдиних вимог безпеки до с.-г. машин”. До роботи на них допускаються особи, що вивчили їх будову, пройшли спеціальний інструктаж по правилах роботи і техніці безпеки.

Підліткам до 18 років, вагітним і жінкам, які мають грудних дітей працювати з дезтехнікою категорично заборонено. Усі роботи по обробці приміщень, тварин необхідно проводити під керівництвом кваліфікованого фахівця.

Необхідно знати, що на ходу і під час роботи машини неприпустимо проводити підтяжку болтів, сальників, ціпків, відчиняти люки цистерн, резервуарів, що знаходяться під тиском, відкручувати нагрівні запобіжні клапани, манометри, чистити наконечники брандспойтів. Усі операції по техобслуговуванню необхідно виконувати при зупинці роботи дезтехніки. При застосуванні електропроводу на дезустановках необхідно чітко дотримуватись правил електробезпеки, запобігаючи потраплянню дезрозчинів на супровідні елементи для запобігання короткого замикання.

При використанні гідромашин з високим тиском для гідроочищення приміщень не залишають без нагляду включений агрегат, виключають присутність людей і тварин в зоні високонапірного струменю рідини. Після закінчення роботи машин і апаратури їх промивають чистою водою (дизельним паливом). Розчини деззасобів повинні бути використані повністю. Особи, що обслуговують дезтехніку, повинні бути ознайомлені з правилами надання першої допомоги при враженнях електрострумом, отруєннях чи опіках дезречовинами. Працюючі на дезтехніці з використанням дезпрепаратів повинні дотримуватись особистої гігієни: на місцях роботи не приймати їжу, не пити, не палити.

До роботи з отрутохімікатами не допускаються особи до 18 років, вагітні та жінки, які мають грудних дітей особи що страждають на астму, алергію та деякі інші хвороби. При зарахуванні на роботу з отрутохімікатами працівники проходять медогляд, який у подальшому періодично повторюється. Усі роботи з хімічними речовинами здійснюються під керівництвом кваліфікованого фахівця з техперсоналом, який попередньо пройшов спеціальну підготовку. До кожної товарної одиниці засобу надається інструкція щодо застосування та умов зберігання препарату. Обслуговуючому персоналу видають комбінезон, чоботи, рукавиці та засоби для захисту органів дихання. Під час роботи з отрутохімікатами не можна приймати їжу, пити, палити. У всіх приміщеннях де виготовляють дезрозчини, інсектициди чи дератизаційні засоби, обов'язково встановлюють вентиляцію, а персонал через кожні 10 хв. роботи робить перерву.

Отрутохімікати повинні зберігатись на спецскладі у спеціальній тарі з товарним знаком, групою пестициду, назвою продукту, маси, номеру партії, дати виготовлення, номеру стандарту або ТУ.

Транспорт, що перевозив такі засоби повинен бути старанно очищений та промитий. Усі засоби, що надходять на склад та видаються повинні бути записані в журнал. Під час перебування на складі забороняється приймати їжу, пити, палити, проводити роботи без спецодягу, а також там не допускається присутність сторонніх осіб.

Техніка безпеки у випадку застосування окремих груп хімічних засобів наступна: при потраплянні натрію чи калію гідроксиду їх антидотом є слабкі органічні кислоти – 1-2% розчин борної, соляної, оцтової кислоти, якою промивають шлунок, шкіру, очі при ураженнях їдкими лугами. З розчинами лужних препаратів працюють в халаті, прогумованому фартуху, гумових рукавицях, захисних окулярах та ватно-марлевому респіраторі. При дезінфекції лугами під дією амонійних сполук сечі на фермі утворюється аміак, що може викликати отруєння людей та тварин, тому потрібно провітрювати приміщення перед введенням туди тварин.

Хлорвмісні препарати не зберігають разом з вибуховими, вогненебезпечними, маслами, металами, зрідженим газом, кислотами, лугами, азотовмісними речовинами, харчовими продуктами. Особи, які працюють з такими препаратами користуються спецодягом, гумовими чоботами, рукавицями, протигазами запобігаючи потрапляння їх на шкіру, очі, органи дихання.

Враховуючи те, що дезінфекційні загони працюють у вогнищах інфекції, адміністрація установи, підприємства забезпечує їх спецодягом, спецзасобами захисту відповідно до існуючої норми, організує регулярне знезараження, прання спецодягу і ремонт засобів захисту. Керівники ветсанзагонів зобов'язані кожен раз перед виїздом персоналу на об'єкт перевіряти придатність апаратури, приладдя механізмів, установок, цілісність спецодягу, наявність протигазів, респіраторів, марлевих пов'язок, захисних окулярів, гумових рукавиць тощо. Керівництво зобов'язане проводити інструктаж і навчання техніці безпеки. осіб, які працюють у відповідності з діючим “Положенням про проведення інструктажу по техніці безпеки. і безпечних методах роботи”. До роботи не допускаються особи з захворюваннями нервової системи, ендокринних залоз, печінки, шлунково-кишкового тракту, системи кровообігу, органів зору, хворих на туберкульоз і алергію. Не повинні залишатись без нагляду під час роботи деззасоби і дератизаційні приманки. Через кожний час роботи дезінфекторів проводиться 10-хв. перерва. Не можна під час проведення дезінфекції приймати їжу, пити, палити, а лише після закінчення роботи, переодягнення та старанного миття з милом рук і обличчя. При виїзді на об'єкт дезінфекції персонал забезпечують милом, рушником, пом'якшувальними шкіру кремами, індивідуальними аптечками.

Зараз з метою дезінсекції застосовують велику кількість вітчизняних і імпортних препаратів, що наділені токсичністю не тільки для комах, кліщів але й для людей і тварин. Всі роботи з ними проводять обережно, під керівництвом і спостереженням фахівців ветеринарної медицини, при захисті органів дихання ватно-марлевими пов'язками чи респіраторами. Приготування розчинів краще проводити поза приміщенням на відкритому повітрі, чи в приміщенні з вентиляцією. Дезінсекційні засоби зберігають в герметичній тарі, без доступу сторонніх осіб, із зазначенням препаратів, окремо від продуктів і кормів. Обробку приміщень проводять особи одягнуті в халати, чоботи, протипильові окуляри, в гумових рукавичках і респіраторах з противогазовим патроном в при відсутності людей і тварин. Запобігають попаданню інсектициду на шкіру, одяг і в очі. Не палять і не приймають їжу, воду. Після закінчення роботи обличчя і руки старанно миють з милом.

Корів обробляють після доїння, вим'я обмивають водою. При отруєннях тварин вводять атропін, дипіроксин, хлористий кальцій, розчин глюкози. Залишки не використаного інспектициду інактивують 5% розчином каустичної соди, хлорного вапна чи деревного попелу. Спецодяг інактивують мильно-содовим розчином. Поверхні протигазів і респіраторів інактивують 0,5% розчином перманганату калію.

При попаданні інсектициду в очі швидко промивають водою (впродовж 10-15 хв.), а потім закапують розчином 30% альбуциду. При подразненні гортані, її споліскують 2% розчином питної соди. При попаданні на шкіру нейтралізують 5% розчином нашатирного спирту. При забрудненні слизових оболонок рот споліскують 0,5% розчином соляної кислоти чи KMnO₄ 1:10000, очі промивають розчином KMnO₄ 1:10000 чи закапують 2 краплями 1% розчину азотнокислого срібла, в ніс закапують 2 краплі 1% розчину протарголу.

До проведення дератизаційних робіт допускають осіб, які не хворіють на гемофілію. Роботи з дератизаційними отрутами слід проводити в гумових рукавицях, в респіраторах або ватно-марлевих пов’язках, які захищають органи дихання від потрапляння родентицидів. Під час роботи забороняється палити та їсти. Дератизаційні отрути зберігають в спеціальному сейфі під замком в кімнаті у дератизаторів. Особи, які працюють з отрутами, повинні знаходитись під систематичним наглядом лікарів.

Готують отруйні приманки в добре вентильованому приміщенні, у витяжній шафі чи на відкритому повітрі під наглядом лікаря ветеринарної медицини. Після закінчення роботи посуд, меблі, приміщення миють содово-миючими засобами. Отруту зберігають в герметичній тарі з етикетками. Трупи отруєних гризунів спалюють. На випадок отруєння людей необхідно мати запаси антидотів (протиотрути).

В разі підозри на отруєння антикоагулянтами, а при появі безпричинних крововиливів та кровотеч, необхідно негайно звертатися до лікаря.

Заходи першої допомоги та лікування полягають у застосуванні вітаміну К або препаратів, які мають аналогічну дію.

Додатки

Додаток 1

Концентрація розчинів хімічних дезінфікуючих засобів для профілактичної та вимушеної дезінфекції, %

Дезінфікуючий засіб	Групи стійкості збудників
	перша	друга	третя	четверта
Натрій гідроксид	2	4	3	10
Формалін, параформальдегід	2	2	3	4
Хлорне вапно	2	3	5	5
Нейтральний кальцію гіпохлорит	2	3	5	5
Глутаровий альдегід	0,5	1	1	2
Лізол	5	н/з	н/з	н/з
Дезонол	5	10	н/з	н/з
Феносмолін	3	5	8	18
Технічний розчин фенолятів натрію	4	5	н/з	н/з
Йод однохлористий	5	5	10	10
Свіжегашене вапно	20	20	20	н/з
Кальцинована сода	5	н/з	н/з	н/з
Препарати на основі надоцтової кислоти	0,3	0,5	1,0	н/з
Фрезет	2	4	3	н/з

Примітка. Для профілактичної дезінфекції об'єктів тваринництва застосовують хімічні дезінфікуючі засоби в концентрації, зазначеній для збудників першої групи стійкості.

У господарствах промислового типу і комплексах профілактичну дезінфекцію проводять за режимами, відповідно до чинної інструкції з дезінфекції.

Наважку свіжегашеного вапна і кальциновану соду використовують тільки для профілактичної і поточної дезінфекції.

Додаток 2.

Додаток 3

Методичні вказівки щодо контролю якості ветеринарної дезінфекції об'єктів тваринництва

1. Загальна частина

1.1. Чинні методичні вказівки визначають порядок і методи контролю якості профілактичної і вимушеної (поточної і заключної) дезінфекції об'єктів, що підлягають ветеринарному нагляду.

1.2. Методичні вказівки призначені для фахівців державних лабораторій ветеринарної медицини, а також лабораторій будь-яких суб’єктів господарювання, дезінфекційно-промивної станції (ДПС) і підприємств з виробництва та переробки м'яса і сировини тваринного походження.

1.3. Контроль якості проводять у три етапи.

1.3.1. Контроль підготовки об'єктів до дезінфекції (перевіряють ступінь очищення поверхонь, їх зволоженість, захист електроустаткування і приладів, герметизацію приміщень) здійснює фахівець ветеринарної медицини, відповідальний за її проведення.

1.3.2. Контроль за дотриманням установлених режимів дезінфекції (вибір препарату і методу дезінфекції, концентрація, температура розчину, рівномірність зволоження поверхонь дезінфікуючим розчином, дотримання параметрів продуктивності машин і апаратів, якість розпилення розчину) проводить фахівець ветеринарної медицини, відповідальний за цей захід.

1.3.3. Бактеріологічний контроль якості дезінфекції здійснюють фахівці державних лабораторій ветеринарної медицини періодично чи в терміни, встановлені обліком епізоотичної ситуації, технології виробництва, мети дезінфекції й інших конкретних особливостей.

1.3.3.1. Бактеріологічний контроль якості дезінфекції повинен бути несподіваним, без попереднього повідомлення працівників, відповідальних за проведення дезінфекції, і виконавців цих робіт про час та місце відбору проб для дослідження.

1.3.3.2. При бактеріологічному контролі якості дезінфекції визначають наявність на поверхнях об'єктів життєздатних клітин, що знезаражуються, тест-мікроорганізмів – бактерій групи кишкової палички (Escherіchіa, Cіtrobacter, Enterobacter), стафілококів (aureus, epіdermatіs, saprrophіtіcus), мікобактерій, спороутворюючих аеробів роду Bacіllus.

Якість знезараження спецодягу контролюють за виділенням тест-мікроорганізмів на штучно контамінованих шматочках тканин, що закладаються в матеріал, який підлягає знезараженню.

1.3.3.3. За наявності чи відсутності бактерій групи кишкової палички визначають якість профілактичної і вимушеної (поточної і заключної) дезінфекції при бруцельозі, колібактеріозі, лептоспірозі, лістеріозі, хворобі Ауєскі, лейкозі, пастерельозі, сальмонельозах, трихомонозі, кампілобактеріозі, трипанозомозі, токсоплазмозі, інфекційному ринотрахеїті, парагрипі і вірусній діареї великої рогатої худоби, контагіозній ектимі, інфекційній агалактії і контагіозній плевропневмонії овець і кіз, коліентеротоксемії, інфекційному атрофічному риніті, дизентерії, трансмісивному гастроентериті, балантидіозі, гемофільозній плевропневмонії і бешисі свиней, ринопневмонії коней, пулорозі-тифі птахів, міксоматозі кролів, мікоплазмозі птахів, а також поточної дезінфекції при хворобах, зазначених у п. 1.3.3.4 (крім туберкульозу, спорових і екзотичних інфекцій).

1.3.3.4. За наявності чи відсутності стафілококів контролюють якість поточної дезінфекції при туберкульозі, хворобах, викликаних спороутворюючими мікроорганізмами, і екзотичних інфекціях; заключної дезінфекції при туберкульозі, аденовірусних інфекціях, ящурі, віспі, туляремії, орнітозі (пситтакозі), диплококозі, стафілококозі, стрептококозі, некробактеріозі (фузобактеріозі), катаральній лихоманці, сказі, чумі усіх видів тварин, злоякісній катаральній лихоманці, ринопневмонії і паратуберкульозному ентериті великої рогатої худоби, інфекційній катаральній лихоманці, копитній гнилі й інфекційному маститі овець, везикулярній хворобі свиней, інфекційній анемії, інфекційному енцефаломієліті, епізоотичному лімфангоїті, сапі та миті коней, гепатиті каченят, вірусному ентериті гусенят, інфекційному бронхіті, ларинготрахеїті, хворобі Марека, хворобі Гамборо, інфекційному енцефаломієліті, ньюкаслській хворобі, вірусному ентериті, алеутській хворобі, псевдомонозі та інфекційному гепатиті м'ясоїдних, хламідіозах, рикетсіозах, ентеровірусних інфекціях, грипі сільськогосподарських тварин і птахів, трихофітії, мікроспорії, інших мікозах тварин і птахів, актиномікозі великої рогатої худоби, а також хворобах, викликаних некласифікованими вірусами, і дезінфекції вагонів другої категорії.

1.3.3.5. Якість заключної дезінфекції при туберкульозі контролюють за виділенням стафілококів і мікобактерій, при сибірці, емфізематозному карбункулі, брадзоті, злоякісному набряку, інших спорових інфекціях і екзотичних інфекціях – за наявністю чи відсутністю спороутворюючих мікроорганізмів роду Bacіllus.

2. Відбір проб для дослідження та контроль якості дезінфекції проводять відповідно до чинних Рекомендацій щодо санітарно-мікробіологічного дослідження змивів з поверхонь тест-об’єктів та об’єктів, що підлягають ветеринарно-санітарному нагляду і контролю, затверджених Державним департаментом ветеринарної медицини Мін АП України від 17.12.04.

3. Методи визначення вмісту діючої речовини в дезінфікуючих засобах і їх розчинах

3.1. Визначення масової частки натру їдкого в препараті і його розчинах

3.1.1. Прилади, реактиви і розчини

Ваги лабораторні загального призначення за ГОСТ 24104-80 з найбільшою межею зважування 500 г, третього класу точності.

Колба (ГОСТ 1770-74) виконання 1 чи 3 місткістю 500 см³.

Піпетки (ГОСТ 20292-74) місткістю 20 і 25 см³.

Бюретка (ГОСТ 20292-74) місткістю 50 см³, з ціною поділки 0,1 см³.

Кислота соляна (ГОСТ 3118-77, хімічно чиста (х.ч.) чи чиста для аналізу (ч.д.а.), розчин концентрації 1 моль/дм³.

Барій хлористий (ГОСТ 4108-72), х.ч. чи ч.д.а., 10 %-вий розчин, попередньо титрований за фенолфталеїном.

Фенолфталеїн (ГОСТ 5850-72), 1 %-вий спиртовий розчин.

Вода дистильована, що не містить СО₂ (ГОСТ 4517-75).

3.1.2. Підготовка до аналізу

3.1.2.1. Приготування аналізованого розчину твердого препарату

Перед взяттям наважки з проби препарату видаляють верхній вивітрений шар. У стаканчик для зважування швидко відбирають близько 20 г препарату і зважують. Наважку переносять у мірну колбу, доливають 300 - 400 см³ води, розчиняють, охолоджують, доводять обсяг розчину водою до мітки і перемішують (розчин А).

3.1.2.2. Приготування аналізованого розчину рідкого препарату:

• 25 см³ препарату відбирають у попередньо зважену склянку, місткістю 100 см³ зважують, кількісно переносять у мірну колбу, розбавляють водою до мітки і перемішують (розчин Б). Розчини А и Б готують із двох паралельних наважок.
• 3.1.3. Проведення аналізу
• 25 см³ розчину А і Б поміщають у конічну колбу місткістю 250 см³, додають 20 см³ розчину хлористого барію, перемішують і закривають пробкою. Через 5 хв. вносять дві-три краплі розчину фенолфталеїну і титрують розчином соляної кислоти до знебарвлення індикатора.

3.1.4. Обробка результатів

Масову частку натру їдкого (X) у відсотках обчислюють за формулою:

X = V × 0.04 × 500 × 100 / (25 × m), де

• V - обсяг розчину соляної кислоти, витраченого на титрування, см³;
• m - маса наважки, взятої для приготування розчинів А чи Б, г;
• 0,04 - маса натрію гідроксиду, що відповідає 1 см³ розчину соляної кислоти, г.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, розбіжність між якими не перевищує 0,2 %.

3.2. Визначення вмісту формальдегіду у формаліні технічному, параформі і їх розчинах

3.2.1. Реактиви і розчини

Кислота соляна (ГОСТ 3118-77), ч.д.а., чи кислота сірчана (ГОСТ 4204-77), ч.д.а., розчини концентрації 1 і 0,1 моль/дм³. Натрію гідроокис (ДСТ 4328-77), ч.д.а., розчин з концентрацією 0,1 моль/дм³.

Натрій сірчанокислий - натрію сульфіт (ГОСТ 195-77 чи ГОСТ 429-76), ч.д.а., розчин безводного натрію сульфіту 126 г чи кристалічного 252 г розчиняють у воді в мірній колбі місткістю 1 дм³ з наступним ретельним перемішуванням.

Тимолфталеїн (ГОСТ 4919-77), 0,2 %-вий розчин.

Вода дистильована (ГОСТ 6709-72).

3.2.2. Проведення аналізу

1,5-1,8 г формаліну чи 0,5-0,6 г параформу зважують у колбі з пробкою, що містить 10 см³ дистильованої води, результат зважування записують до четвертого десяткового знаку. При визначенні вмісту формальдегіду в робочих розчинах для дослідження беруть 5-25 см³ формаліну чи параформу в залежності від передбачуваної їх концентрації. До отриманого розчину додають дві краплі тимолфталеїну і нейтралізують розчином соляної чи сірчаної кислоти з концентрацією 0,1 моль/дм³ до зникнення блакитного забарвлення чи розчином натрію гідроксиду до появи блідо-блакитного забарвлення.

Нейтральний розчин натрію сульфіту переливають у колбу з наважкою, перемішують впродовж 2 хв. і титрують розчином соляної чи сірчаної кислоти в концентрації 1 моль/дм³ до зникнення блакитного забарвлення.

3.2.3. Обробка результатів

Масову частку формальдегіду (X) у відсотках обчислюють за формулою:

X = V × 0,03003 × 100 / m, де

• V - обсяг розчину соляної чи сірчаної кислоти, концентрацією з точністю до 1 моль/дм³, витрачений на титрування, см³;
• 0,03003 – маса формальдегіду, що відповідає 1 см³ розчину соляної чи сірчаної кислоти в концентрації 1 моль/дм³, г;
• m - маса аналізованої проби, г.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, розбіжності між якими не перевищують 0,2 %.

Результат округляють до першого десяткового знаку.

3.3. Визначення масової частки вуглекислого натрію в кальцинованій соді (технічній).

3.3.1. Реактиви і розчини

Кислота сірчана (ГОСТ 4204-77) розчин у концентрації 1 моль/дм³.

Метиловий жовтогарячий (індикатор), 0,1 %-вий водний розчин.

Вода дистильована (ГОСТ 6709-72).

3.3.2. Проведення аналізу

Зважують 2,3 - 2,5 г кальцинованої соди, прожареної при 270 - 300°С до постійної маси, поміщають у конічну колбу, місткістю 250 см³, розчиняють у 20 см³ води і титрують розчином сірчаної кислоти в присутності метилового жовтогарячого до зміни забарвлення розчину з жовтого в жовто-гарячо-рожевий.

3.3.3. Обробка результатів.

Масову частку натрію вуглекислого (X) у відсотках обчислюють за формулою:

X = V × 0,05299 × 100 / m, де

• V - обсяг розчину сірчаної кислоти з концентрацією 1 моль/дм³ витраченого на титрування, см³;
• 0,05299 - маса натрію вуглекислого, що відповідає 1см³ розчину сірчаної кислоти з концентрацією 1 моль/дм³;
• m - маса наважки кальцинованої соди, г.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допустима розбіжність між якими не повинна перевищувати 0,2 %.

3.4. Визначення масової частки пероксиду водню в препараті і його розчинах

3.4.1. Реактиви і розчини

Калій марганцево-кислий (ГОСТ 20490-76), х. ч., 0,1 н. розчин.

Сірчана кислота (ГОСТ 4204-77), х. ч., розчин 1:4.

Вода дистильована (ГОСТ 6709-72).

6.4.2. Проведення аналізу

0,15 - 0,20 г водню пероксиду чи 1-2 мл робочого розчину, взятих з похибкою, не більше 0,0002 г (чи 0,01 мл), поміщають у конічну колбу місткістю 250 см³. Вносять 25 см³ води, 20 см³ сірчаної кислоти і титрують розчином калію марганцевокислого до рожевого забарвлення, що не зникає впродовж 1 хв.

Одночасно проводять контрольний дослід у тих же умовах і з тією ж кількістю реактивів, але без аналізованого препарату.

3.4.3. Обробка результатів

Масову частку водню пероксиду (X) у відсотках обчислюють за формулою:

X = (V - V₁) × 0,0017 × 100 / m, де

• V - обсяг 0,1 н. розчину калію марганцевокислого, витрачений на титрування аналізованого розчину, см³;
• V₁ - обсяг 0,1 н. розчину калію марганцевокислого, витрачений на титрування контрольного досліду, см³;
• 0,0017 - маса водню пероксиду, що відповідає 1 см³ 0,1 н. розчину калію марганцевокислого, г;
• m - маса наважки (г), чи обсяг розчину (мл), взятих для аналізу.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, допустимі розбіжності між якими не повинні перевищувати 0,1 %.

3.5. Визначення масової частки глутарового альдегіду в препараті і його розчинах

3.5.1. Реактиви і розчини

Натрію піросульфіт – Na₂S₂O₅ (ГОСТ 10575-76).

Йод (ГОСТ 4159-79), 0,1 н. розчин.

Вода дистильована (ГОСТ 6709-72).

Розчин натрію бісульфіту (NaHSO₃) готують шляхом розчинення у воді натрію піросульфіту з розрахунку 4 г Na₂S₂O₅ на 1 дм³ води. Натрію піросульфіт зважують і розчиняють у дистильованій воді при ретельному перемішуванні. Зберігають у посуді, з щільно закритою пробкою.

3.5.2. Проведення аналізу

У три конічні колби мірною піпеткою вносять по 25 см³ розчину бісульфіту натрію, закривають їх притертими пробками. Потім у колби з натрію бісульфітом додають проби аналізованого розчину глутарового альдегіду (що містять близько 0,025 г глутарового альдегіду), зважені на аналітичних вагах з похибкою не більшою, ніж 0,0002 г. Колби залишають при кімнатній температурі на 30 хв., після чого не прореагований бісульфіт натрію відтитровують 0,1 н. розчином йоду до появи жовтого забарвлення розчину.

Паралельно з робочим проводять контрольний дослід, для чого в три конічні колби вносять по 25 см³ розчину натрію бісульфіту і титрують їх 0,1 н. розчином йоду до появи жовтого забарвлення. Через велику змочуваність стінок бюретки розчином йоду (щоб уникнути великої похибки) титрування проводять при однаковій швидкості розчинення йоду під час робочого і контрольного визначень.

3.5.3. Обробка результатів аналізу

Масову частку глутарового альдегіду визначають за формулою:

X = 25×N×K× (V_x -V) ×100/(1000×m) = 0,25×K× (V_x - V)/m, де

• X - масова частка глутарового альдегіду, %;
• m - наважка розчину глутарового альдегіду, г;
• N - нормальність водного розчину йоду;
• К - поправочний коефіцієнт до титру розчину йоду;
• V_x – об’єм розчину йоду, витрачений на титрування 25 см³ розчину бісульфіту натрію (контрольної проби), см³;
• V – об’єм розчину йоду, витрачений на титрування робочої проби, см³.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне трьох визначень, похибка між максимальним і мінімальним значеннями яких не повинна перевищувати 3 %.

3.6. Визначення масової частки активного хлору в препаратах і їх розчинах

3.6.1. Реактиви і розчини

Вода дистильована (ГОСТ 6709-72).

• Калій йодистий (ГОСТ 4232-74), 10 %-вий розчин.
• Кислота сірчана (ГОСТ 4204-77), 5 %-вий розчин.
• Крохмаль розчинний (ГОСТ 10163-76), 1 %-вий розчин.
• Натрій сірнуватисто-кислий (тіосульфат натрію) 0,1 н. розчин.

3.6.2. Визначення масової частки активного хлору в хлорному вапні, кальцію гіпохлориті нейтральному й у натрієвій солі дихлоризоціанурової кислоти.

1 - 1,5 г натрієвої солі дихлорізоціанурової кислоти (кальцію гіпохлориту нейтрального) чи 2,2-2,8 г хлорного вапна зважують з похибкою, не більше 0,0002 г, переносять у порцелянову ступку, додають 30-40 см³ води і розтирають до утворення однорідної маси.

Після відстоювання водний шар зливають у мірну колбу, місткістю 500 см³. До залишку в ступці додають близько 20 см³ води, ретельно розтирають і переносять усю масу у ту ж колбу. У випадку дослідження натрієвої солі дихлоризоціанурової кислоти наважку відразу переносять у мірну колбу. Об’єм рідини в колбі доводять до поділки водою, ретельно перемішують і, не даючи осаду осісти, відбирають піпеткою 50 см³ розчину в конічну колбу, місткістю 500 см³. У цю ж колбу вносять 10 см³ розчину калію йодистого, перемішують, додають 50 см³ розчину сірчаної кислоти, закривають колбу пробкою, знову перемішують і поміщають у темне місце. Через 5 хв. йод, що виділився, титрують розчином натрію сірчано-кислого до солом'яно-жовтого кольору, додають 1-2 см³ розчину крохмалю і продовжують титрування до знебарвлення розчину.

3.6.3. Визначення масової частки активного хлору в розчинах вищевказаних препаратів (п. 6.6.2) та натрію гіпохлориту:

• 10 см³ розчину відбирають піпеткою і переносять у мірну колбу місткістю 250 см³, доводять обсяг розчину водою до поділки і ретельно перемішують.
• 10 см³ приготовленого розчину переносять піпеткою в конічну колбу, місткістю 250 см³, додають 10 см³ калію йодистого і 20 см³ сірчаної кислоти, перемішують, закривають колбу пробкою і ставлять у темне місце.
• Через 5 хв. титрують йод, що виділився, до знебарвлення розчину.

3.6.4. Обробка результатів

Масову частку активного хлору (X) у відсотках визначають за формулою:

X = V × 0,0035453 × A × 100/(m × Б), де

• V - обсяг 0,1 н. розчину сірчано-кислого натрію, витрачений на титрування аналізованої проби, см³;
• 0,0035453 - маса активного хлору, що відповідає 1 см³ 0,1 н. розчину натрію сірчано-кислого, г;
• А - вихідний об’єм приготованого розчину, см³ ;
• m - маса наважки препарату, г;
• Б - маса розчину, взятого для титрування, см³.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень, між якими допускаються розбіжності, що не повинні перевищувати 0,3 %.

4. Приготування нейтралізуючих розчинів

Нейтралізуючі розчини готують у концентрації в 10 разів меншій, ніж концентрація використаного дезінфікуючого засобу.

Розчин готують на стерильній воді в стерильному посуді і розливають у пробірки чи флакони з дотриманням правил стерильності (розчини оцтової кислоти і бікарбонату натрію можна стерилізувати автоклавуванням). Розчин аміаку стерилізації не підлягає. Готові пробірки (флакони) можна зберігати впродовж п'яти днів при кімнатній температурі.

Для нейтралізації хлорвмісних дезінфікуючих засобів служить розчин натрію тіосульфату (гіпосульфіту), лужних розчинів – розчин оцтової кислоти; формаліну – розчин аміаку (нашатирний спирт); кислот, водню пероксиду і її похідних – розчин натрію бікарбонату.

При дезінфекції дезмолом, лізолом, феносмоліном, фенолятами натрію й інших засобів, для яких немає нейтралізаторів, застосовують стерильну водопровідну воду.